Я з Першосвтом тим часом спробували усадити безвльне тло пд деревом.
-У нас, - продовжував дловито казати хлопець, - зазвичай у таких випадках кажуть: "Не кажи гоп, доки не закнчив оздоб".
Ельф стримано посмхнувся та чомусь поглянув на Стояну, котра якось розгублено тупалася на мсц.
-У мене нод складаться таке враження, - задумливо промовив паладин, наближаючись до мене, - що у тебе, Боре, або дуже добрий Покровитель, або... або оце ось неабияке везння... чи удача... збг обставин... все це - нщо нше, як твоя манпуляця.
-Тобто?
-Наче ти сам пдлаштовуш щасливий результат свох, м'яко кажучи, пошукв та мандрвок.
-Скажеш ще! - вдмахнувся я. А сам чомусь напружився.
Удача... збг обставин... Не скажу, щоб мен завжди щастило... однак щось в тому всьому було... Можливо, справа дйсно в Покровител... в Арз...
Що там розповдала Анастася Яхонтова, друдка з табору на Тамничому остров? Я спробував пригадати: "Випадковостей не сну... вдчуваш яксь змни в соб... за тобою стоть велика сила..."
-Що ти там бурмочеш? - раптом спитав Бернар, покладаючи свою руку на мо плече.
-Та нчого! - вдмахнувся я, знову подумки даючи соб ляпас. Це ж треба почати вголос розмрковувати... От дурна звичка!
Я нервово затупався на мсц, а потм бльш-менш вдверто промовив, звертаючись до ельфа:
-Якщо буди вже чесним перед самим собою, то весь цей свт таке соб пдлаштування для чихось забаганок.
-Не зовсм тебе розумю, - Бернар навть згнув сво брови дугою.
-Я кажу про штучнсть Сарнаута. Вс ж знають, що його створив бог Свтла, а значить наш свт щось на кшталт якогось виробу... Горщика, залзного серпа, будиночка... От скажи, друже, хба б подбн реч насправд в цьому свт снували, не приклади ми до них свою руку?
-Хм! Це довга тема для розмови, - задумливо пробубонв Бернар. - Деяк мудр голови, до реч, запевняють, що штучно зроблена рч - це свого роду люзя, яка народилась в наших головах.
-лю... Що?
-Химера... мраж... вигадка... Творячи будь-що, навть випкаючи той же хлб, або куючи цвяхи чи голки, ми уподбнюмося богам. Беремо дею, котра живе десь в свдомост, та надамо й матерального вигляду. Ось так, Боре! - стримано посмхнувся ельф. - Думки та мр - велика рч. Мж ншим, ти нколи не задумувався над тим, до чого вони призводять? Як часто вони змнюють Сарнаут? Врнше те, що вд нього залишилось... А можливо, оц залишки - алоди - той же результат чийогось невдалого акту "творення". Га?
-Не тльки ми щось будумо та створюмо, - промовив я. - Взьми павука, який плете дивовижне павутиння... Або бобрв, котр перегороджують рчку греблею, щоб створити тиху затоку. Мурахи в лс будують величезн мурашники.
-Ну, в цьому також щось ... Я ж казав, що це тема для довго розмови... Проте, особисто я вважаю, що треба бути обережним з свом "пдлаштуванням", бо можна легко втопитися у рках власних люзй.
Чесно кажучи, я не зовсм зрозумв останн. Але вступати в перемовини зараз було не на час.
Ми вс учетвером розташувались навколо непритомного чоловка та стали чекати. Пройшло якихось пару хвилин вн тяжко застогнав. Насилу пднявши голову, незнайомець втупився прямо перед собою.
-Питай, - неголосно сказав мен Бернар.
-Як тебе звати? - схилився я над полоненим, а сам все ще тримав сакс про всяк випадок.
-Прозор... на прзвисько Вечр, - якось мляво вдповв хлопець.
Я глянув на ельфа. Той пояснив, що цей Прозор, наче спить.
-У нього зараз такий стан... безвльний, - додав Бернар.
-Хто ти? - я знову звернувся до хлопця.
У вдповдь пролунало, щось не дуже зрозумле, прийшлось повторити питання. Першосвт нахилився ближче, повернувся вухом, а за мить "переклав":
-Вн каже, щось про Дедяту. Буцмто, його людина...
-Ясно, - хоч я це сказав, проте не мг не дивуватися вдач. Ми довол швидко вийшли на слд Гнильского. Або той в край необережний, або сам боги нам посмхаються. - Скльки людей у вашй банд? - прямо спитав я у Прозора.
Той пдняв голову подивився на мене. Врнше, якось крзь мене. Його оч були, нби у п'янички. Хоча з ншого боку вд мене не сховалося те, як внутршньо Прозор намагаться боротися з тим, щоб не вдповдати нам.
-Смнадцять людей, - сказав вн, все ж не впоравшись з магю Бернара.
Чолов'яга раптом спробував пднятися, але тло його не слухалось, вн звалився на землю, при тому голосно охаючи.
-Ви не розумте, з ким зв'язалися! - промовив Прозор, вдпльовуючись вд хво, яка потрапила йому в рот. - Дедята вам покаже...
-Покаже, покаже, - захитав я головою. - Бернаре, вн, здаться, вже розбив тво магчн штучки.
-Мцний хлопчина, - погодився ельф. - Але не настльки, щоб побороти закляття.
-Собаки! - а дал посипалася купа лайки. Прозор деклька секунд злобно шипв, а потм знову спробував пднятися, наче натякаючи ельфу, що вн не збираться здаватися. - Дедята вас на ремен порже!
-Послухай, Прозоре, - почав паладин, абсолютно безстрашно сдаючи бля тла, - якщо ти не станеш вдповдати, то цей хлопець, - тут Бернар кивнув на мене, - сам тебе на ремен порже. Уж повр, вн на те здатний!
Бандит посмхнувся хрипко розсмявся:
