Ми лежимо на траходромському ліжку вп'ятьох: Ведмідь, Вася, Внот, Ніколас Кейдж і я. Дивимося кіна, бо в мене соплі. Не пішла я сьогодні працювати зіркою в телевізор, тож почуваюся добре.
— Прикиньте, його програмували на жорстке порєво, а ми що робимо? — не можу заспокоїтися я. — Годуємо пацана авокадами, кладемо в обійми Єнота, показуємо кіна…
— Ага, давайте організуємо компанію зі спасіння ділдо! — кричить Ведмідь. — Будемо читати їм книжки і водити до церкви…
Ніколас мовчить і ховається під ковдру. Десь під нею ж вібрує мій телефон.
— А давайте його помиєм і запхаємо Карпі в рот.
— А чого в рот?
— Того що в піську не інтересно.
— А чого не інтересно?
— Того шо ми тобі його вже в сраку запхали. Поки ти зі своїм чуваком тринділа.
Мій чувак смажиться в Гоа і телефонує мені щодня двічі. Як будильник. А я, як стверджували тьолки, дико встидалася й заїкалася, говорячи з ним по телефону.
— Ех, блін, англійською я би такий телефонний секс влаштовувала. А українською звучу геть тупо. Відповідно, я — говорящий антисекс. Бо ж сексуальність — це впевненість. А я якась недокучерява авца.
Поміж тим, Ніколас Кейдж лежав поза межами моєї дупи. В обіймах плюшевого Єнота з виразом обличчя "Помогітє". Єнот рідко міняв його на щось інше.
Щоби швидше видужати, ми вирішили дивитися еротичні фільми початку 90-х. Саме ті, що колись не подивилися, бо ж не дозволяли батьки. Діти, закрийте очі і все таке. Тепер нам уже ніхто такого не скаже, а Єноту і Ніколасу Кейджу ми самі повідкриваємо очі. В едукативних цілях, як уже зазначалося. "Злиття двох місяців" — це кіно з Шарон Стоун показували в Яремчі в кінотеатрі. Дітям до 16-ти заборонено. Діти виросли і всім помстилися, хе-хе.
Починається все випускним балом престижного коледжу. Принцеса балу і маладой чєлавєк, президент якогось там студентського братства. Світ дрімс, як книжка пише.
"В слєдующій раз ми сабєрьомся патанцевать на іх свадьбє!" — кричить русскаязичная тьотя-дубльорша з екрану лептопа.
— В слєдующій раз, — каже Вася, — ми сабєрьомся патанцевать на іх магілах.
Еротичні кіна тих часів виявляються нецікавими. Там ходить купа кучерявих білявок і брюнеток в огидному одязі, повний тобі антисекс. Зате хлопці всі — поголовні мачо-мени карусельники чи бурувальники асфальту.
— Коротше, забиваємо хуй на таку еротику, — роблю висновок я.
— Ні! — Кричить Вася, — не бий Ніколаса Кейджа, він тут ні до чого!
Як би там не було, з приходом Ніколаса ми, нарешті, зрозуміли істинне значення поняття "ЧЛЕН сім’ї"…
Смішно було би казати, що ми так і дивилися з Ніколасом Кейджем телевізор. Так у всіх все починається з культурних розваг, а потім… Коротше, коли ми на Меланки напились гомеопатичних ліків, нажерлися курки, накапалися в ніс інтерферону (з людей його добувають, між іншим), натанцювалися латиноамериканських танців і накурилися трави (в самому кінці, зауважте!), нам захотілося сексу.
Ведмідь завалив мене на ліжко і почав "трахати". В джинсах собі просто, з прищепнутим за карабін чорно-білим песцевим хвостом, ахотнік сраний, так мене, нещасну, взяв і завалив — в різних шкарпетках і в червоних балетних тапочках — ходжу я так вдома, ну а шо? Без хуя, власне, почав трахати, бо ж Міша — воно дівчинка насправді.
— Ай-ай, куда ти, Міша?! — верещала я і реготала, бо Ведмідь ще й лоскотався, як дурний. — Ти ж в сраку попадаєш!!!
— Ага! Ага!!! В Індії буде ще не те! Звикай!
Падлюки дикі. Далася їм моя Індія, мій Антон та інші мої речі. Навіть на "іскуство" курвів пробило. Ось що напридумувала Вася в проміжку між читанням свого же-же і переглядом "Бетмена":
