Драматичні твори полностью

Галушка. Знімають. Мабуть, на вищу роботу? Жаль, такий уже він добрий, тихий, мухи не зобидить... А говорив — по дві, а то й по чотири години підряд. Такий оратель,— ну, скажу вам, шість раз упрієш, поки він скінчить. Дуже добре говорив. Часто приїздив у мій колгосп, так усім цікавився... В курсі дєла.

Входить Параска.

Параска. Вилазь, Кіндрате, будемо плести далі. Господи, коли б швидше виплести.

Виходять Гриць з чемоданчиком, за ним Палажка в сльозах.

П а л а ж к а. Сину, сину, опам’ятайся!

Гриць. Прощайте, мамо, я вирішив — і так буде.

Палажка. Часник, іди, скажи йому...

Часник. А що говорити? Я вже говорив з ним — не хоче й слухати. Ну, що ж, нехай їде в світ, спиняти не буду...

Палажка. Сину мій, сину, як же я буду без тебе?..

Гриць. Мамо, тихше, не плачте. Я ж буду приїздити, буду писати, але зрозумійте, я не можу залишитись тут, не можу. В далекий край іду... на шахти іду... Прощайте!

Часник. Палажко, йди до хати. А ти, сину,— або йди, або вертайся назад. Не муч матері і мене лиши в спокойствії.

Гриць. Прощайте, мамо, тату, прощайте...

Часник. Іди, іди, тільки не забувай, приїжджай, прийму

з радістю...

Гриць. Спасибі, тату... Прощайте.

Гриць пішов. Палажка схилилась над столом, закрила руками лице.

Часник (підійшов). Ходім, Палазю, до хати, ходім.

Палажка. Саливоне... Саливоне...

Часник. Ходім, стара... Ходім. (Тихо.) Не плач, а то і в мене сльози навертаються, а тут Галушка дивиться.

П а л а ж.к а. Галушка... Ходім... Саливоне... до хати ходім.

Пішли до хати.

Галушка. От виховав сина. Та щоб це в мене — я б йому дав так, щоб не тільки до станції, а й до воріт не дійшов би.

Параска. Яблуко від яблуні далеко не падає. Одним Часником менше — тим для нас краще. Вилазь на драбину.

Степан. Я чув, що він любив вашу Галю, навіть хотів одружитися з нею.

Параска. Мало що хотів. Моя Галя й дивитись на нього не хоче. Вона полюбила достойного чоловіка — Филимона Филимоновича Довгоносика...

Виходить Г а л я з чемоданом.

Галя. Прощайте, мамо, і ви, тату, прощайте — я виїжджаю сьогодні звідси назавжди.

Параска. О господи! Куди ж ти зібралась?

Галя. Далеко. В город далекий, біля самого Чорного моря... В Одесу, на завод сільськогосподарських машин поступлю.

Г алушка. Ану, алюр до хати!

Галя. Тату, я вирішила — і так буде.

Галушка. Іди, бо я тебе зараз схоплю за коси і потягну до хати, чуєш?

Галя. Руки короткі.

Галушка. Ах ти ж! (Схопив дрючок, іде до неї.)

Галя. Тату! (Вирвала дрючок, зламала, кинула.)

Галушка став.

Параска. Галю, що ти робиш?