Драматичні твори полностью

Степан. Ну, а як ніде не буде в колгоспах ферм, то де ж держава візьме?

Галушка. А радгоспи нащо? Нехай собі держава там і заводить ферми. Ми податок сплачуємо справно, а далі кожен собі цвітущую жизнь строїть, як хоче. Пойняв?

Степан. Пойняв, та не зовсім. Це діло дуже тонке. Але ж держава дає вам машини.

Галушка. От ти не в курсі дєла. Ми за машини, що належить МТС ¹⁰ сплачуємо. Ми державу ніколи не обидимо. Аякже, кожен тепер сознательний і в курсі дєла.

Степан. Так що живете непогано?

Г алушка. Добре. Тільки з матерією скрутнувато, особливо товар на чоботи дістати важко. І коли воно в городі вдосталь товару буде? Сукна нам би побільше, та доброго і дешевого...

Степан. Я чув, що з Києві, Москві і Ленінграді на великих центральних вулицях і на площах перед магазинами на асфальті засіяли цей рік багато вовни, доброї вовни, щоб сукно було першого сорту. А також засіяли шкірою хромовою, шевровою, спеціальне угноєння поклали, різні хімічні добрива, примусили всіх двірників поливати через кожних п’ять хвилин. Так старались двірники, поливали, поливали, і не вродило...

Галушка. Не може бути, ти жартуєш...

Степан. Слово честі, сам бачив.

Галушка. Та що вони, подуріли? Хіба не знають, що вовна росте на вівці, а шкіра на бику?

Степан. Це знають, але ферм тваринницьких мало. Сім’я ж у нас хоч і невелика, але все ж майже двісті мільйонів, і таких галушок, як ви, багато. Всі біжать у город і кричать: «Давай, державо, матерії, сукна доброго, чобіт!» Часникових ферм не вистачає,— довелось пробувати, може, на асфальті вродить...

Галушка. Угу... (Пауза.) В курсі дєла.

Степан. А як в районі у вас начальство, добре?

Галушка. Не обижаємось — люди тихі, смирні, їм аби план був виконаний, цифра щоб була справна, бо їх, коли цифра несправна, то дуже б’ють зверху. Так що вони тільки за цифрою і стежать, і коли що — не попустять, і тоді держись... Всі наші начальники більше в бухгалтерії понімають. І як приїдуть з району та як почнуть тебе по процентах ганяти — аж упрієш. Але тепер ми це діло пойняли і нащот процентів у нас не підкопаєшся — цифра завжди справна... в курсі дєла.

Ввійшов Часник. Степан його помітив.

Степан (голосно.) Чув я, що Наркомзем подав проект урядові, в якому просить не давати машин тим колгоспам, у яких нема тваринницьких ферм і погано стоїть справа

з технічними культурами.

Галушка. Це ж як? Чому?

Степан. Я добре не розібрав, бо це діло тонке. Але казав мені один приятель, а він в курсі дєла, що державі невигідно таким колгоспам давати машини.

Часник. Правильно. Давно б пора.