Драматичні твори полностью

М и р о н. І дуже погано робиш. Багато ще у нас некультурних командирів, що не розуміють сучасної війни, в цьому наша біда. Війну не можна виграти лише однією хоробрістю. Щоб виграти війну, окрім хоробрості, потрібне ще вміння воювати, уміння воювати по-сучасному, треба навчитись воювати по-сучасному. Досвід громадянської війни для цього не достатній.

Горлов. От бачите. І брат мій про культуру заговорив. А я вас питаю, про яку культуру можна говорити на війні, коли сама війна (пауза) діло зовсім не культурне? Наше ремесло грубе, і в культурних білих рукавичках нічого не зробиш... Ще раз дякую, товариші, за теплі почуття. Ідіть відпочивайте, а нам, воякам (пауза),— працювати. Так, товаришу генерал?

Хрипун. Так точно, товаришу командуючий!

М є с т н и й. Доп’ємо, товариші, і теж підемо працювати. Доп’ємо і віддамо всі сили фронтові. (Наливає в склянку, п'є.)

Г рустний. Дозвольте ваш автограф. (Подає блокнот.)

Горлов. Можна. (Розписався.)

Грустний. Дякую. Це мій найщасливіший день. Бувайте здорові.

Всі. До побачення, до побачення. (Виходять.)

Чути з коридора голоси: «Яка людина», «розумний», «полководець».

Голос Местного: «Рятівник нашого міста».

М и р о н (зачинив двері). Ху... Нарешті.

Горлов. Хорршг. Га?

Миром мовчить.

Чого задумався?

Мирон. Я думаю: господи, коли, нарешті, переведуться на нашій землі дурні, невігласи, підлабузники, простофілі, підлизи...

Горлов. Ти знову своє, ну що ж, думай, думай. Індик думав теж, та здох. (Зареготав, пішов у другу кімнату.)

М и р о н. Вірно. Думати пізно. Треба бити їх, цих самозакоханих невігласів, бити в кров, вщент і якнайшвидше замінити їх іншими, новими, молодими, талановитими людьми. Інакше можна загубити нашу велику справу.

Завіса.

КАРТИНА ПЕРША

Штаб Огнева. Велика кімната. Видно сліди погрому.

В кутку купа розтріпаних книг. Біля стола коло телефонів стоїть ад’ютант, дивиться у вікно. Входить Колос.

Колос. Знову почало з неба сипати.

А д’ ю т а н т. Час би перестати.

Колос. Щоб літаки на моїх коней накинулись?.. Ах ти, гаспиде!

Ад’ютант. Винуват* товаришу генерал-майор.

Колос. Де командуючий?

А д’ ю т а н т. Он, на площі.

Колос (дивиться у вікно). Що там за натовп?

А д’ ю т а н т. Трупи звезли. Зараз ховати будуть.

Колос. Бійців?

А д’ ю т а н т. Жителів. Розстріляли німці. Командуючий оглядає трупи, батька шукає.

Колос. Да, старий в нього тут залишився.

А д’ ю т а н т. Тут він і жив.

Колос (підняв книги, дивиться). Все географія.

А д’ ю т а н т. Вчителем був. Позавчора німці шістдесят чоловік розстріляли за містечком, видно, дуже знущались, у багатьох обличчя багнетом розворочені. Його теж вели в тій групі, місцеві бачили. Кажуть, першим ішов, босий, без шапки. І всі співали.

Колос. Ну?