Драматичні твори полностью

Горлов. Член військової ради, звичайно, може запротестувати. Визнаю. Але коли командуючий у своєму рішенні твердий, а він мусить бути таким, то і сам господь бог тобі не поможе.

М и р о н. Ох ти, буйвол. Розбалували тебе, чорт, розбалували.

Горлов. Ну, ну... А то у мене (пауза) слово і діло. Будь здоров. (Взяв келих і п'є.)

Г а й д а р. Слухай, Іване Івановичу, мене викликають у Москву. Мушу бути в Комітеті оборони у вісімнадцять тридцять.

Г орлов. Одного?

Г а й д а р. Так.

Г орлов. Що ж, вилітай завтра.

Г а й д а р. Поговорити треба було б. Я піду збиратись, а ти за годину приїзди.

Г орлов. Добре, як гості розійдуться, буду.

Г а йд а р (до Мирона). Бувайте здорові. Буду радий, коли застану вас ще тут.

М и р о н. У Москві зустрінемось. Я в Комітеті оборони буду. Щасливої дороги.

Г а й д а р. Дякую. (Іде, його проводжає Горлов.)

По паузі виходять з келихами гості. Серед військових цивільні, попереду генерал-майор Хрипун.

Хрипун. А де ж командуючий? За нього такий тост має бути...

М и р о н. Зараз буде.

Хрипун. Пропоную випити за брата нашого дорогого командуючого. (До Мирона.) Ваш брат блискучий полководець. Я б сказав, геніальний. Улюбленець армії. І ми впевнені, що ви його достойні. Ваше здоров’я!

М и р о н (посміхається). Що ви, що ви. Я людина надто непомітна. '

Входить Горлов.

Хрипун. Товаришу командуючий, наш знаменитий улюбленець публіки, заслужений артист товариш Грустний, хоче сказати декілька слів і на прощання заспівати нашу улюблену пісню. Прошу, товаришу Грустний. (Передає йому гітару.)

Горлов. Ви краще заспівайте, говорити не треба.

Г рустний. Дозвольте півхвилини. Я так радісно схвильований. Ці три місяці мого перебування тут, серёд вас на передовій лінії фронту, мене так схвилювали, загартували, сповнили великими почуттями, святими почуттями любові

і зненависті...

М и р о н. Слухайте, Грустний, ви краще заспівайте, а то надірвете голос промовою.

Голоси. Заспівайте... Заспівайте... Не треба промовляти.

Наперед вийшов із склянкою в руці голова міськвиконкому М е с т н и й.

М є с т н и й. Дозвольте, дозвольте. Я як мер міста протестую й інтелігенцію затискати не дозволю. Артисте Грустний, продовжуйте речу.

Г рустний (витирає очі хусточкою). Добре. Своє хвилювання, свої думки я втілю у пісню. (Сідає на стілець, грає на гітарі, потім співає.) «Отвори потихоньку калитку.,.» ¹⁰

Коли Грустний закінчив пісню, усі аплодують, голоси: «Браво, бравої»

Він вклоняється.

Мєстний. Добре утнув. Здорово, артисте, а тепер давай лезгинку. Ех... (Хоче танцювати.)

Г орлов. Стій, стій. Почекай, мере. Мушу просити пробачення, дорогі гості. Мене чекає робота.