Драматичні твори полностью

Огнєв. За здоровий і розумний оптимізм я й люблю вас, товаришу професор. Дивіться, друзі, гарнізон вони з Колокола вивели, щоб нас вловити, частину танків пустили на нас, а частина возиться з нашим танковим корпусом десь далеко на дорогах. Зараз вся справа, як казав славний старий Суворов, в ніжках, в ніжках, в швидких переходах,— скочити там, де ніяк не чекає на нас ворог. Ми залишаємо у містечку два полки, усі гарматоньки, щонайтяжчі, чотири ескадрони кінноти. Просимо, фашисти, армія стоїть і чекає на ваші кліщі. (До Орлика.) Вас, професоре, з гвардійцями просимо, потримайтесь на цьому зручному горбочку один лише день, а ми з основними силами разом з твоїми кіннотниками, як тільки смеркне,— сюди вийдемо, на цю нову доріжку, і рвонем скільки духу вистачить, прямо в задні ворота Колокола. Коли ж займемо, їхнім таночкам доведеться назад рухатись швиденько, але вже пізно. Склади з бензином, набоями, різним постачанням у наших руках, і будемо ми колоти їх біля їх власних укріплень. Прошу подивитись і розкритикувати. (Пауза.) Ну, що, старий, засумував?

Колос (дивиться на карту). Товаришу командуючий, надто все це рисковано. Дай подумати.

Огнєв. В голові нашої колони підуть два ескадрони відчайдушних рубак. Пости знімати без шуму. Щоб було зовсім делікатно, одягнемо їх в німецьку форму, якраз полонених нахапали немало.

Орлик. Переодягатися в німецьку форму не до лиця нам. Це гітлерівці роблять, переодягаються у нашу форму, надто вже метод нечесний.

Огнєв. А мені здається, ерозумно ми робимо, що так чесно воюємо з самим безчесним ворогом. Він нас обманює, а ми не відповідаємо. Суворов вчив військовим хитрощам, а наші деякі доморощені військові забули про це. На хитрість треба відповідати хитрістю.

Колос (відірвався від карти, до начальника штабу). Як ви вважаєте?

Начальник штабу. Іншого виходу немає.

Огнев. Е, ви це облиште. Я пропоную реалізувати цю операцію не тому, що іншого виходу нема.

Начальник штабу. Я невірно висловився. Це найкраще, що можна зараз придумати.

Колос. Але надто рисковано, якщо вони розгадають наш хід.

Огнєв. Тому не оголошувати нікому, куди йдемо. Зараз найстрашніший для нас ворог — шпигун або базіка. А вони є навколо, і навіть у нашій армії.

Колос. Ну?

Огнєв. Обов’язково є. Гітлерівці відчайдушні жулики у цьому ділі.

Начальник штабу. Треба запросити шифровкою командуючого фронтом.

Огнєв. Ні.

Колос. Чому?

Огнєв. Почне мені «мозок вправляти», прогавимо час.

Орлик. Незручно так, товаришу командуючий.