Але при всіх політично вивірених мажорних настроях, відповідних до панівних ідеологічних та естетичних канонів, реальна дійсність у вигляді багатоманітних людських типів — численних його героїв, з усіма властивими їм натуральними рисами, прикметами і реаліями справжнього, а не заси-ропленого життя, пробивалась на сцену, протягом чотирьох з лишком десятиліть орієнтувала українську та й загалом радянську драматургію на змалювання повнокровних людських характерів з їх непростими, часом трагічними долями.
Сучасність і актуальність у поєднанні з високою професійною майстерністю наближали кращі твори письменника до класичного, надбання української і всієї радянської драматургії, забезпечували його п’єсам тривале сценічне життя не тільки в нашій країні, а й за її межами. Вперше переступивши кордон в середині 30-х років, драми Корнійчука відтоді поширилися на всі континенти і відомі в Польщі і Болгарії, Канаді і Румунії, Англії і НДР, Франції і Японії, Індії та Гані, Угорщині й Чехословаччині, Фінляндії
1 Кореї, Греції і В’єтнамі, Кубі й Австрії, Алжірі та Аргентіні.
Та варто зважити й на таке: силою свого таланту, художньою переконливістю образів, реалістичними соціальними типами Корнійчук впливав на уми й почуття сучасників, вселяв віру в істинність того, що вони бачили на сцені, і при відсутності гласності й широкої демократичної поінформованості споглядання на сцені «третьої», уявної дійсності часто було для них ідеологічним харчем, формувало (чи деформувало) світогляд. Нині, у період перебудови, коли народові стала доступною уся правда «о времени и о себе», театри втратили інтерес до тих його творів, у яких він змушений був вдаватися до напівправди, до прикрашання і лакування, до підміни справді трагічних колізій життя народу неістотними побутовими чи офіціозними соціально-економічними конфліктами з досить відчутною догідливістю і забіганням наперед.
Окрему сторінку біографії Корнійчука становить його публіцистика —
2 9-236 33 теж у чомусь суперечлива, нерівнозначна, яка вже втратила роль активного суспільного чинника і не пережила свого творця. Та у його добу пристрасне слово письменника знаходило відгук у серцях людей, особливо у час важких випробувань, пережитих народом у війну, і в період багаторічної роботи в захист миру, якій він присвятив усе своє життя. Ще 1935 р. на Міжнародному конгресі захисту культури в Парижі молодий письменник налагоджував дружні зв’язки з представниками світової літератури, що об’єднувалися у боротьбі за мир. А починаючи з конгресу у Вроцлаві (1948), він активний член Бюро Всесвітньої Ради Миру та Президії (з 1958 р.) поряд з такими видатними діячами, як Фредерік Жоліо Кюрі, Джон Бернал, Ромеш Чандра. Міжнародна Ленінська премія «За зміцнення миру між народами» і Золота медаль миру ім. Жоліо Кюрі заслужено увінчала його діяльність на цій благородній ниві.
Помер О. Є. Корнійчук 14 травня 1972 р. і похований у Києві на Байковому кладовищі.
ДРАМАТИЧНI ТВОРИ
ДІЙОВІ ОСОБИ:
Артем Максимович — комісар.
Стрижень.
Г а й д а й.
Оксана.
Лейтенант Корн.
Мічман Кноріс.
Боцман Бухта.
Боцман Кобза.
П а л л а д а
.
Фрегат
Нагар.
Г еоргінов.
Балтієць.
Юнга.
Радист.
Комітетчики. Представники міноносців, моряки. Контр-адмірал Гранатов.
К о б а х а — полковник Центральної ради.
Командир флагмана. Офіцер и.
[Ф р о її т о в її к.]
КАРТИНА ПЕРША
Ніч. Десь далеко чути вибухи снарядів, гуркіт обозів. В порту стогне маяк-ревун. Буде шторм. Зала адміральського будинку. Застигли делегати кораблів, слухають гарячу промову голови, звернену до п’ятьох представників міноносців:
«Пылкий», «Строгий», «Стремительный», «Хаджи-бей», «Керчь». Вони стоять
окремою групою.
Нагар. Ви все проти. На кого чекаєте? Снаряди лягають все ближче і ближче. Вже горять перші будинки. Вулицями у паніці мчать з гір обози, розбиваються об камінь, летять у бухту. Змішалось усе — люди, зброя—у криваву кашу, що хрипить, стогне і, вмираючи, шле прокляття вам і вашому комісарові... Це він повів моряків у гори. Це він у пастку завів їх.
Виступив наперед представник міноносця «Хаджи-бей».
Представник. Стій!.. Ще одне слово про комісара — і я, безпартійний делегат міноносця «Хаджи-бей», буду маузером говорити з тобою!
Блиснули револьвери у делегатів. Делегати заступили голову, суворо дивляться на представника «Хаджи-бея».
