Драматичні твори полностью

Трохим. А що коли ми при всіх заявимо, що любимо і хочемо...

Входять Макар, Оксана і Ольга.

Макар. Дружина моя.

Марія. День добрий, Оксано Андріївно. Писали мені дівчата про вас, як про матір рідну. Спасибі вам.

Оксана. І ми їх полюбили, як рідних.

Макар. Знайомтесь, дочка моя.

Ольга. Нам багато про вас оповідали Галя і Марта.

Марія. Лаяли тітку чи ні?

Оксана. Ні.

Марія. Нехай тільки спробують. Я їм наведу дисципліну.

Трохим. Чув? Ясно.

Гаврило. Ще не ясно.

Макар. Як урожай у цьому році?

Марія. Добрий. Але не в усіх однаковий. В колгоспі, як і на шахті: коли добре робиш, то й видобуток є. Так, здається, по-вашому?

Всі ідуть під яблуню.

Макар. Кіндрате, йди до нас. (До Марії). Вип’ємо за ваш приїзд. За ваше здоров’я, Маріє Миколаївно.

Марія. Дякую. За ваше здоров’я.

Орлов. Маріє Миколаївно, просимо.вас оглянути пашу шахту.

Марія. Подивлюсь. Неодмінно подивлюсь. Тільки сьогодні ж. Бо завтра повертаємось додому. Як там на тебе чекають, Галю, і на тебе, Марто. Зустрінуть усім колгоспом.

Трохим. Гавриле...

Таврило. А чого їм їхати в село?

Марія. Угода кінчилась. Два роки проробили. Як їх там чекають!

Галя (встала). Вип’ємо за наше рідне село.

Входить Кіндрат.

Марія. Вип’ємо.

Галя. Яке воно гарне! В садах хати біленькі, а тополі, скільки оком глянеш, вартують на шляхах... Шумить очеретами річка... А ночі... ночі... до схід сонця вигортаєш зорі веслом. Люблю я село. Люблю в усяку пору. І навіть коли тітка Марія сердито покрикує: «Вставайте до машини, розіспались», а ми лише на дві години заплющили очі. Не легко було мені, коли прийшла на шахту. Важко було. У перший день під землею я заплакала. Пролетіло два роки, тепер я машиніст электровоза. Сама не помітила, як полюбила труд шахтаря. Скажіть усім, тітко Маріє, нема у світі такої великої і почесної праці, як наш шахтарський труд... Вклоніться від нас, тьотю, рідному селу, усім передайте, що ми... (Спинилась від хвилювання.)

Гаврило (розтягнув баян, починає пісню).

Стоят терриконы, синеют просторы ^l0,

И солнце лучится из девичьих глаз.

В забои идут молодые шахтеры,

Трудом прославляя любимый Донбасс. Шахтарі (підхоплюють).

В забои идут молодые шахтеры,

Трудом прославляя любимый Донбасс.

Марія (схвильовано). І ти, Марто, так вирішила?

Марта. І я, тітко Маріє. (Обняла її.) Залишайтесь з нами. Не пожалкуєте. Життя шахтарське — це... як книга найцікавіша, а може, й. більше... Залишайтесь. Ми вас тут ще заміж віддамо.

Хмара. Оце вірно. Кавалери у нас — орли.

Шахтарі. Орли! (Підкручують вуса.)

Марта. Залишайтесь.