Драматичні твори полностью

Леонід. Трохи.

Аркадій. Яка тут краса! Такої затоки я не бачив. Подивись. (Показує рукою.) Що робиться на косах!.. Який там гомін, гамір, свист, галас!..

Леонід. То кулики, качки, чаплі, чибіси... Скільки їх!..

Аркадій. Справжній пташиний ярмарок.

Леонід. Цікаво, про що вони так гостро сперечаються?

Аркадій. Мабуть, про реалізм і формалізм. Чуєш, як свистять кулики-формалісти. Весела затока... Весела... Що трапилось? Враз все затихло... Чому вони замовкли?..

Леонід. Прийняли резолюцію.

Аркадій. А... Ясно... Дивись... (Показує рукою.) Орли з’явились... Як високо пливуть!.. Жодного руху крилами .. Бачиш... (Повернувся, побачив, що Леонід дивиться на на мети.) Гарні намети. Цікаво, які люди тут відпочивають?

Леонід. Змія, кобра... Зараз виповзе... Будь обережний, не помітиш, як ужалить у саме серце.

Аркадій. Хто?

Леонід. Моя колишня дружина!

Аркадій. Перша чи друга?

Леонід. У мене дружиною була Вероніка...

Аркадій. А,ти мені розповідав про Тамару.

Леонід. Тихше... То була... розумієш..

Аркадій. А я думав...

Леонід. Ти завжди плутаєш.

Аркадій. Я?!

Леонід. З Тамарою був короткий і невдалий роман після того, як .Вероніка втекла від мене...

Аркадій. Втекла? Ти мені казав, що залишив її...

Леонід. Невже? Не пам’ятаю.

Аркадій. Хто ж винен?

Леонід. Вона і мати її. .

Аркадій. Щасливий ти. А от моя дружина й теща так міцно пришвартувались. Хоч би на півроку втекли!..

Леонід. Давай домовимось, десять хвилин відпочинемо і почвалаємо далі.

Аркадій В таку спеку? Не можна, у мене вже голова болить, сонячний удар схопимо. Відпочити треба як слід... Перекусимо, а надвечір...

Входить у легкому, в яскравих квітах, платті Вероніка, іде посміхаючись.

Вероніка. Яка я щаслива, Льоню, що ти нарешті мене розшукав!..

Леонід. Я?!

Вероніка (до Іскри). От не думала... Ви такий ще молодий... Дуже рада привітати вас, Аркадію Васильовичу. (Простягнула руку.)

Аркадій. Я теж дуже радий, що маю нагоду познайомитись з вами Вероніко...

Вероніка. Олександрівна.,

Аркадій. Даруйте, Вероніко Олександрівно.

Вероніка. Леонід може підтвердити, я скупа на компліменти, тому, будь ласка, прийміть моє щире захоплення вашим талантом.

Аркадій. Дякую. Звичайно актриси говорять мені в очі: «Ви геніальні»,— а поза очі: «Ми його бездарну п’есу ледве за вуха витягли».

Вероніка. Ви жартуєте...

Аркадій. Але я ніколи не ображаюсь... Я бачив вас у фільмі. Створили чудесний образ. У вас справжній комедійний талант.

Леонід кашлянув.

В е р о н і к а. Чуєш, Леоніде...

Леонід. Блажен, хто вірує...

В е р о н і к а. Ти заздриш?

Леонід. Тобі?

Аркадій. Не уявляєте, як він заздрить... Скільки про вас говорив!..