Драматичні твори полностью

Оля. Напиши, тату, таку картину... Шурують, як чорти на пожежі... Здорово!

Макар. І начальство показати... Тоді вони всі неголені, невиспані, голосу нема. Тільки руками махають, ніби їх оси атакували... За таку картину увесь робочий люд вам би так подякував...

Богутовський. Це не в моєму стилі.

Макар. Жаль...

Магдалина. Олю, принеси хмиз. Час обід варити...

Оля. Зараз. Допоможіть мені, Макаре Степановичу. (Взяла його під руку.)

Макар. З радістю. Може, я що не так сказав, то прошу — вибачте.

Магдалина. Нічого, нічого.

Богутовський. Чула... Передовий робітник, а такий інтелект...

Магдалина. Для тебе він тільки натура, жива фотографія. А ти твори, що замислив... Ти ж мені розказував, що ніколи не бачив маршала, вивчав його фотографії, а потім який портрет написав... Премію одержав...

Богутовський. Нащо ти згадуєш? Для чого? Що ти розумієш? (Зламав пензель.)

Магдалина. Заспокойся. В таку спеку хвилюватись дуже небезпечно.

Богутовський. Мовчи!

Магдалина. Добре... (Іде в намет.)

Богутовський одійшов, сів на траві, дивиться вдалину, тихо починає співати. З намету виходить Магдалина. В руках у неї парасолька. Вона підходить до Богутовського, сідає, тримає над його головою

парасольку.

Входять Оля і Макар, несуть хмиз.

Богутовський (встав). Дякую, мадам!

Магдалина. Володю, я ж хотіла...

Богутовський мовчить. Входить Вероніка.

Вероніка. А я вас шукаю. Вгадайте, хто приїхав до нас?

Оля. Хто?

Вероніка. Подивіться. (Показала рукою.)

Магдалина. Нічого не бачу.

Вероніка. Он за кущем.

Макар (підійшов.) Щось біліє... Ніби катер. Вероніка. Вгадайте!

Магдалина. Начальник будівництва.

Макар. У нього голубий катер.

Богутовський. Ясно...

Вероніка. Ну?

Богутовський. Коли у тебе такі щасливі очі... Приїхав твій кінорежисер.

Вероніка. Він більше ніколи не приїде.

• ч Магдали н а. Чому?

Вероніка. Тому що не приїде.

Магдалина. Ти це серйозно говориш?

Вероніка. Кінець всьому.

Магдалина. Що сталось?

Вероніка. Те, що мусило бути.

Магдалина, Вероніко...

Вероніка. Більше ні слова про це... Чуєш? Богутовський. Так хто ж завітав до нас? Вероніка, Мій колишній чоловік.

Магдалина. Леонід?

, Веронік а. Він!

Магдалина. О боже! Я його не хочу бачити... Вероні к а. Мамо!

Магдалина. Не бажаю! І не проси.

Вероніка. Аяі не збираюсь просити. Ти будеш з ним ввічлива, люб’язна, інакше я вчиню таке... Ти ж знаєш, що я можу зробити.

Богутовський; Заспокойтесь, Вероніко. Я прийму його достойно. Я чув, що він талановитий артист.

Вероніка. Великий артист і великий дурень, що колись любив мене.

Оля (тихо до Браги). Люблю чесну самокритику. Магдалина. Ти збожеволіла.

Вероніка. Не помилилась.

Оля (тихо). Можу посвідчити.

Вероніка. Що ви сказали?

Оля. Я вас весь час підтримую...