Драматичні твори полностью

Г роза. Забувають... А як клялись: «Ми не забудемо!» Тепер ніхто не питає: а що ти робив у час війни... Ніхто! В Москву питав про друга... Не відповіли... Може, ти напишеш? Допоможи...

Аркадій. З охотою. А що саме?

Г роза. Був друг у мене, командир розвідки Іван Весна. Краси такої парубок, що у медсанбаті усі сестри пересварилися з-за нього. Любили ми його дуже і, коли попадали в халепу, берегли, як дитину. Ви чули про таке місто Тим?.. У Курській області...

Аркадій. Знаю...

Г роза. Може, були там?

Аркадій. Проїздив... На горі стоїть.

Гроза. Так от там, на околиці, ми з Іваном Весною брали «язика». Ніч була місячна, німці помітили нас і оточили. Мене першого прошили кулі автомата. Поранили й Весну. Бачимо, виходу нема. Кінчились гранати, набої... Тоді Іван Никифорович і каже мені: «Скільки у тебе лишилось у пістолеті?..» — «Жодної»,— відповів я. «У мене дві».

І дивиться такими очима... Не можна передати... Я зрозумів, кажу: «Кінчай мене, Ваню...» — «Ні, це кожен мусить сам зробити. Прощай, Іларіоне...» Вклав пістолет у рот і натиснув, тоді я простягнув руку до пістолета, але взяти не зміг... Все зникло переді мною!.. Прокинувся на горищі в одній хаті. Німці, мабуть, вирішили, що мені кришка. Добрі люди підібрали, а через три дні прийшли наші... Ви бачите, я вижив... Нагородили, а його ні. До цього часу мучить мене... Чи вірно мій командир зробив? Скільки наших було в полоні! І не тільки прості сержанти, але й полковники, і генерали. Чому ж вони не зробили так, як Іван Весна? Скажи.

Аркадій. Тому що вони...

Пауза.

Гроза. Що?.. Боягузи!..

Аркадій. Ні... Вони терпіли не менше, ніж ви..: Я думаю, ні при яких обставинах людина не повинна кінчати своє життя самогубством.

Г роза. Але ж нам говорили тоді...

Аркадій. Знаю, що говорили.

Г роза. Виходить... Ти на війні був?

Аркадій. Був.

Гроза. В газеті?

Аркадій. Там, де раз помиляються.

Гроза. В саперах?

Аркадій. Так.

Гроза. В полоні був?

Аркадій. Ні.

Гроза. І тоді так ти думав? ¹

Аркадій. Тоді я думав так, як і ви.

Гроза. А коли б з тобою так трапилось, як з нами?..

Аркадій. Те ж саме зробив би.

Г роза. Скажи чесно, Іван Весна герой чи ні?

Аркадій мовчить.

Мовчиш... (Встав.) А у мене душа болить... Все сниться мені... німці з усіх боків... І Весна Іван... Його очі... Прокинусь, а я на баржі... Пливуть (пауза), як життя, береги... і сльоза пече... (Помалу пішов. Чути крикнув:) Юлю!.. Юлько!.. Юлю!..

Аркадій одійшов, сів на березі, витягнув записну книжечку.

Леонід (підходить). Яка зовнішність у нього... От грим...

Аркадій мовчить.

Хочеш записати?