Драматичні твори полностью

Альфред. Ні, ні. (Подививсь на годинник.) Ой, я спізнююсь. Прийду завтра до вас.

Касян прикладає руку до серця.

Бувайте здорові! (Іде.)

Назустріч йому виходить Варвара.

Варвара. Як хворий?

Альфред. Куди ви мене привели? Який він хворий! Він...' він шулер.

Варвара. Шулер?

Альфред пішов, за ним Варвара. Входить Василина.

Василина (до Касяна). Бач, казала я, що гіпноз допоможе тобі.

Касян витягнув десятку, подув на неї, свиснув і голосно засміявся. Кінець першої д і ї.

ДІЯ ДРУГА

Декорація така ж, як і в першій дії. Ранок. Чути здаля голос хлопчика, що співає на мотив пісні «Мы за мир и песню эту...»⁷ свою пісню:

Ми веселі листоноші, людям щастя ми приносим, ось газети і журнали, вам листи і телеграми ми несем, несем!

Входять листоноша Чорногуз, за ним його племінник Сашко Чиж. Видно, давно не стригли Чижа. Йому дванадцять років. Чорногуз несе повну сумку газет і журналів, а Чиж — сумку з листами й телеграмами. Хлопчик весело співає.

Чорногуз. Припини, Чиж!

Чиж. Хорошу ж я пісню склав про вас і про мене, дядьку Чорногуз. Давайте разом вріжемо. (Співає.)

Ми веселі листоноші, людям щастя ми приносим...

Чорногуз. Здається, нікого нема. Припини!

Чиж. Єсть, припинити!

Чорногуз (сідає). І добре, що нікого немає, відпочинемо. (Дістає цигарку, закурює.) Находились ми сьогодні... Мабуть, кину я цю роботу.

Ч и ж. Чого?

Чорногуз. Пишуть, пишуть, а ти носи, носи... А що пишуть? Таку юрунду!

Чиж. А ви не читайте листи.

Чорногуз. Я тільки телеграми читаю, а листи вибо-рочно і то, коли вони розклеєні.

Чиж. Дядьку!

Чорногуз. Що, Чиж?

Чиж. Я вас дуже люблю.

Чорногуз. І я тебе люблю.

Чиж. Тоді дайте закурить.

Чорногуз. Скидай штани.

Чиж. О, ви знову...

Чорногуз. Це ж погань!

Чиж. А нащо ви смалите одну за одною? Чорногуз. Душа неспокійна.

Чиж. А хіба душа є?

Чорногуз. Є. Але не в кожного.

Чиж. А вчителька казала нам...

Чорногуз. Знаю, що казала, та не доказала. Душа — це совість, зрозумів? Совість!

Чиж. Зрозумів. І в мене душа неспокійна... Чорногуз. Хіба?

Чиж. Дайте раз потягну.

Чорногуз. Можна. (Підняв палицю.) Виставляй. Забув, як за Одесу мати давала?

Чиж. Одеса... От місто! Там не такий народ, як у нас. Чорногуз. А який?

Чиж. Там усі одесити! Всі живуть шикарно! (Співає.) Эх, Одесса, жемчужина у моря ⁸,

Эх, Одесса, ты знала много горя,

Эх, Одесса, чудесный в мире край...

Чорногуз. Аж до Одеси забився. Урвитель!

Чиж. У порту мене застукали.

Чорногуз. Пройдисвіт. Мати твоя казала, щоб я держав тебе в чорному тілі.

Чиж. А я і так чорний.

Чорногуз (подивився на Чижа). Малость є. Підемо у баню сьогодні, я тебе віником відшмагаю. Я тебе образую, більше тікати не будеш.

Чиж. Ой, утечу!

Чорногуз. Куди?

Чиж (встав, підняв руку, крикнув). Патріа о мусрте Ч

Чорногуз. Що?

Чиж. Батьківщина або смерть! Дядьку, скажіте, і\ добровольців скоро у В’єтнам будуть набирати ¹⁰?

Чорногуз. Не чуть.