Драматичні твори полностью

' Ангеліна. Навіть на нашій швейній фабриці тепер читають листи на зборах від самого ЦК з Москви. Там про такі діла говориться, що,, може, і не треба нам усім знати... От як довіряє безпартійним ЦК, а ти строїш з себе культа, та ще й китайського. Берись за розум, а то полетиш ти...

Степан. Я? (Сміється.) Це по-латині, вибач,— ляпсус лїнгве — нісенітниця. Я постійний член райкому.

Ангеліна. Ну й що? А скільки років я на свята носила отакі портрети? (Показує.) І кого? А де вони? Живуть на персональних пенсіях в ілюзіях.

Степан. Я... Я... Дай мені валідол, швидко.

Ангеліна. На чорта він тобі,, ілюзія ти моя. Ходім, пора й перекусити. У мене завжди після сварки скажений апетит.

Входить Дмитра. Він,тримає в руках великий бутерброд.

Степан. Маєш щастя, Ангеліно, що син мене втримує, а то я давно б подав на розвод.

Дмитро. Давай, давай, тату. Я буду в гості до тебе приходити.

Ангеліна. Мовчи! Не сунь свого носа в наші душевні розмови! (Взяла Степана під руку.) Ходім, моє серце, ходім, конвалія ти моя.

Степан (до Дмитра). Ти, мабуть, усю шинку змолотив?

Дмитро. Майже, тату.

Степан. Чула?

Ангеліна. У нього ж рішучий бій у неділю. На здоров’я, синку. Бий Костю лівою, вона у тебе, як молот. Бий сюди. (Замахнулась на Дмитра.)

Дмитро (відскочив). Мамо! Сюди бити заборонено. Ангеліна. Жаль.

Усі йдуть до своєї хати. Входять Василина і Касян.

Василина. Я підрахувала, гостей буде небагато. Ти хворий, усі знають. Справимо весілля скромно.

Касян тихо свиснув.

(Здивовано подивилась на нього.) А Ганна, коли хоче, нехай запрошує багато. У неї гроші є.

Касян свиснув.

Як хороше, що ти погодився лікуватись гіпнозом. Варвара каже, що їй так помогло...

Касян тихо наспівує без слів: «Як була я маленька...»

Ти крізь сон цю пісню співав.

Касян свиснув.

Входять Варвара і гіпнотизер. Він у чорному костюмі, на голові капелюх, сорочка біла, в петлиці червона гвоздика. В руках у нього лакований футляр, в якому носять музиканти флейту.

Варвара. Добрий день, Касяне Петровичу! Познайомтесь, Альфред Никифорович Гулька.

Альфред (ефектно зняв капелюх). Альфред Никифорович Гулька!

Касян приклав обидві руки до серця, вклонився, показав на стілець.

Дякую. (Сідає.)

Василина. Може, вам...

Альфред. Потім. Даруйте, але я прошу залишити нас. Василина й Варвара. Добре. (Виходять.)

Альфред дивиться на Касяна. Велика пауза. Касян свиснув.