Драматичні твори полностью

Ранок. На подвір’ї Степана Васильовича. Ангеліна в новому платті сидить за столиком — дивиться в дзеркало, поправляє зачіску, потім взяла з столу красивий букетик штучних квітів і приколює на грудях, дивиться в дзеркало, повернулась до Степана, який сидить з гітарою і наспівує. Він у світло-сірому костюмі, білій сорочці, на шиї метелик, у кишені піджака біла хусточка.

Ангеліна (захрипло). Як?

Степан продовжує наспівувати, хитає головою, що добре.

(Приколола букетик трошки нижче, дивиться в дзеркало, потім до Степана.) Як?

Степан співає 1 хита головою.

(Зняла букетик, приколола до талії, дивиться в дзеркало, пройшлася, потім до Степана.) Як?

Степан хитає головою на знак згоди.

Що ти мотаєш головою, як кінь, якого обсіли мухи?!

Степан. У тебе, ангел мій, така фігура, що куди не причепиш...

А н г е л і н а. На що ти натякаєш?

Степан. О моя мадонна! (Голосно заспівав.)

Цветок душистых прерий...

Как много чар в твоем чудесном взгляде, прекрасней ты всех в Канаде...

Ангеліна (хотіла підтягти, голос зірвався, показує на горло). Вистраждала. В останньому раунді я так хвилювалась, я так кричала!

Степан. Я б соромився про це говорити. Ангеліна. А я пишаюсь, що підтримала сина. Тепер усі кращі люди нашої Батьківщини перебувають у перших лавах болільників і не шкодують ні часу, ні голосу!

Степан подивився в бік своєї хати, починає грати і співати: «Тореадор, сміліше в бій...» ¹² Входить Дмитро. Він у святковому костюмі, а на обличчі синяк і декілька наклейок пластнру.

Степан. Він не піде на весілля.

Ангеліна. Чому?

. Степан. У нього ж не лице, а біфштекс під пластирем.

Ангеліна. Як для воїна рубці — це гордість, так і для боксера... Коли б ти бачив, як в останньому раунді ревів глядач... Це було захоплююче видовище! Наш Дмитрик переміг першу рукавицю, йому аплодували, він стояв такий красивий!.. Справжній Аполлон ^|3!

Степан (подивився на Дмитра, застогнав). О!.. Скажи, синку, ти і далі будеш битись?

Дмитро. Моя кар’єра боксера тільки починається. Ангеліна. Браво! (Аплодує.) Браво...

Степан. А що з тебе залишиться, коли вона закінчиться? (Іде в хату.)

Ангеліна. Слава, слава залишиться! Ти ще будеш пишатися славою свого сина. Дмитрику, наріж квітів, я зроблю букет для нареченої. (Пішла в хату.)

Дмитро взяв дзеркало з столу, гордо говорить: «Аполлон». Подивився і застогнав. Поклав дзеркало і пішов у сад. На подвір'ї Касяна з’являється Василина з двома повними господарськими сумками.

Василина. Сюди, сюди, Гаврило, сюди, дитино моя.