Драматичні твори полностью

Марія Тарасівна (підвела голову, витерла сльози ї піднесла свій бокал до бокала Береста, схвильовано). Спасибі, товаришу. Коли у вас буде ще якесь поврежденіє чи знову вискочить чиряк — приходьте до нас... Не забувайте...

Завіса.

ДІЯ II

КАРТИНА ПЕРША

У голови виконкому Береста. Берест працює за столом. Майя на

дивані вчить вірш.

Майя. «Барабани епохи», вірш для дітей Турянської. «Червоною зорею горить сонце. І барабани епохи б’ють, б’ють, б’ють. То вулицями міста організовано в школу веселі піонери ідуть, ідуть, ідуть. Барабани епохи б’ють, б’ють, б’ють... Червоні заводи ростуть, ростуть, ростуть». (Відклала книжку, повторює.) «Барабани епохи»... «Червоною зорею горить сонце, і барабани ідуть... заводи ростуть... піонери ростуть... барабани...»

Берест. Майю, трохи тихіше!

Майя. Добре, тату. «Барабани епохи»... «Червоною зорею горить сонце... І організовано піонери в барабани б’ють». Ой, які ж барабани?.. «Барабани... барабани... ідуть... Ідуть, заводи ідуть, піонери ростуть. Барабани б’ють...» Які ж барабани? Тату, тату, які бувають барабани?

Берест. Що таке?

Майя. Які бувають барабани?

Берест. Різні бувають. Не заважай мені,'Майю.

Майя. «Не заважай»... Добре тобі, тату, ти дорослий, тобі не треба вірші вчити. А мене завтра в школі вчителька спитає.

Берест. Вчи, Майю, вчи. Помаленьку, помаленьку — і вивчиш.

Майя. Я зранку вчу — і помаленьку, і швидко,— і нічого не виходить... А все ці барабани... (Дивиться в книжку.) Барабани епохи. О, барабани епохи! Тату, які це барабани епохи?

Берест. Ой Майю, Майю! Не заважай. Не знаєш, які барабани епохи?..

Майя. Ні, не знаю. А ти знаєш?

Берест. Це такі барабани, ну... барабани епохи. Це, розумієш, барабани (робить жест рукою) епохи! Ну, як би тобі пояснити...

Майя. А... це такі барабани (робить такий самий жест) великі, великі?

Берест. Ні...

Майя. А які ж вони?

Берест. Ну чого це тобі дались ці «барабани епохи»?

Майя. А тут у книжці.

Берест (читає). «Барабани епохи», вірш для дітей... Турянської... (Мовчки читає.)

Майя. У мене вже голова болить від цього вірша.

Берест. Від такого барабана епохи, дочко, і у слона голова заболить.

Входить шофер Вас я.

В а с я. Павле Семеновичу, ви зараз поїдете чи машину в гараж?

Берест. А де ти був, Васю?

В а с я. Я... я затримався... По дорозі шина лопнула.

Берест. Шина лопнула? Знову Зіну катав?

В а с я. Шина лопнула!..

Берест. Так от, щоб шина більше на лопалась, вивчи-но цей вірш за годину. За кожне спізнення будеш вчити по такому віршу. На, бери!..

В а с я. З радістю. Я вірші люблю. (Взяв книжку.) Куди машину?

Берест. Зараз. Одну хвилину. (Переглядає папери.)