…ГАРАНТУЄМО ВАМ БЕЗПЕКУ НА НАШІЙ НЕЙТРАЛЬНІЙ ТЕРИТОРІЇ КРАПКА 46 ГРАДУС ШИРОТИ СТО ТРИДЦЯТЬ ДЕВ’ЯТОЇ ДОВГОТИ КОСМОДРОМ НАШ ПОРУЧ ВАШОЇ СІТКИ МЕРКАТОРА КРАПКА МИ СУВЕРЕННІ НЕЙТРАЛЬНІ КРАПКА ПОВІДОМЛЕНІ СУСІДНІ СТОРОНИ СХВАЛИЛИ ПРИБУТТЯ ВАШИХ ЗОНДІВ БЕЗ ПОПЕРЕДНІХ УМОВ КРАПКА ПОВІДОМТЕ НЕОДИМОВИМ ЛАЗЕРОМ ТЕРМІН ПРИБУТТЯ ВАШОГО ПОСЛАНЦЯ ЗГІДНО З ЧАСОМ ЯКИЙ ВИЗНАЧАЄТЬСЯ ОДНИМ ОБЕРТОМ ПЛАНЕТИ В БІНАРНОМУ ЧИСЛЕННІ КРАПКА ЧЕКАЄМО КРАПКА ЛАСКАВО ПРОСИМО КРАПКА.
Стірґард ще раз пропустив це повідомлення на екрані монітора для Герберта й ченця, тільки-но вони з’явилися. Потім сів у своє крісло й звернувся до присутніх:
— Ми отримали відповідь кілька хвилин тому з вищеназваного пункту спалахами сонячного спектра. Колего Накамура — це було дзеркало?
— Цілком можливо. Світло незв’язне—через вікно в хмарах. Якщо це звичайне дзеркало, то розміром принаймні в кілька гектарів.
— Цікаво. А солазер прийняв ці спалахи?
— Ні. Вони були спрямовані на нас.
— Дуже цікаво. Яку кутову величину має зараз «Гермес», коли на нього дивитися з планети?
— Кілька сотих секунди дуги.
— Ще цікавіше. Світло не було колімоване?
— Було, але слабо.
— Як увігнутим дзеркалом?
— Або низкою пласких, відповідно розставлених на великій території.
— Виходить, вони знали, де нас шукати. Але як довідались про це? Усі мовчали.
— Прошу вас висловити свою думку.
— Нас могли помітити, коли ми запустили солазер,— сказав Ель-Салям. Темпе досі його не бачив: фізик озвався з нижньої стернової рубки.
— Це сталося сорок годин тому, й після цього ми йшли без тяги,— заперечив Поласар.
— Поки що облишмо про це. Хто вірить у їхню благородність? Ніхто? Дуже дивно.
— Надто гарно, щоб бути правдою,— почув Темпе голос згори: на галереї стояв Кірстінг. — Щоправда, з іншого боку — якщо це пастка, то не настільки примітивна.
— Побачимо…
Командир підвівся. «Гермес» ішов так рівно, що всі гравіметри показували одиницю, немовби корабель стояв у земному доці.
— Прошу уваги. Колега Поласар підключив до ҐОДа програмний блок СГ. Ель-Салям вимкне солазер і замаскує його. Де Ротмонт? Гаразд — ти приготуєш два важкі спускні апарати. Пілоти і доктор Накамура залишаться в стерновій рубці, а я піду прийму душ і зразу ж повернуся. Ага! Гаррах, Темпе, перевірте, чи все, що не любить десяти g, як слід закріплене. Без мого дозволу нікому не заходити до навігаторської. Все.
Стірґард обійшов пульти і, бачачи, що свої місця залишили тільки пілоти, кинув від дверей:
— Лікарів прошу зайняти свої робочі місця.
За хвилину стернова рубка спорожніла.
Гаррах пересів і, забігавши пальцями по клавіатурі, почав переглядати на світних схемах інтерцепторів стан усіх агрегатів од носа аж до корми. Побачивши, що він йому непотрібний, Темпе підійшов до японця, який саме переглядав спектри квінтянських сигнальних спалахів, і запитав, що означає «блок СГ».
Гаррах і собі наставив вухо, бо теж досі нічого про нього не чув. Накамура відірвав очі від бінокулярів і меланхолійно покивав головою. . — Отець Араго буде дуже засмучений.
— Переходимо на воєнний стан? Що означає «СГ»?—допитувався Темпе.
— Вміст кільового трюму ні для кого вже не таємниця, панове.
— Того замкненого? То, виходить, там немає ніяких великоходів?
— Ні. Там сюрприз для всіх. Навіть для ҐОДа. Крім командира й моєї скромної особи.—Побачивши подив на обличчі в пілотів, японець додав:— Штаб SETI визнав це за доцільне, панове. Всі ви пройшли імітаційний тренінг висадки поодинці. Цим самим кожен із вас може опинитись у становищі, м’яко кажучи, заложника.
— А ҐОД?
— Це машина. Комп’ютери останнього покоління теж не застраховані від злому, навіть дистанційного, і з них можуть витрусити весь уміст програм,
— Але ж кілька особливих блоків пам’яті не можуть займати цілий трюм?
— Там немає ніяких блоків. Там «Гермес». Своєрідний макет. Бездоганно імітований. Для приманки.
— А додаткові програми?.. Японець зітхнув.
— Це символи, дуже давні. Ближчі для вас, аніж для мене. С — Содом, а Г — Гоморра. Дуже неприємні — особливо для папського делегата. Я йому співчуваю.
