Політична пропаганда регіоналів ігнорувала ці факти. Очевидно, що у Януковича не були зацікавлені в тому, щоб жителі Донбасу давали об’єктивну оцінку тому, що відбувається. Мета цієї команди була протилежною — зіграти на страху та емоціях, викликати в людей помилкове відчуття загрози та ненависть до прихильників Віктора Ющенка Саме тому мешканцям Донбасу погрожували в основному концтабором і війною — нічим іншим налякати людей, які мали проблеми із забезпеченням своїх базових потреб у їжі, воді та житлі, було просто неможливо.
«Донбаська прописка або походження можуть опустити перед вами шлагбаум під час вступу до престижних вузів чи у просуванні кар’єрними сходами у загальнодержавному масштабі. Наші опоненти гідно оцінили донбаський характер, хватку та професіоналізм. Такі конкуренти їм більше не потрібні. І тому нашим не даватимуть піднімати голову», — говорилося у вже згаданій статті «Не підведемо Донбас», надрукованій у газеті «Донецкий кряж».
Постійно повторювалась і теза про «нахлібників із Західної України», яких змушений був утримувати промисловий Схід. У донбаській пресі регулярно підкреслювалося, що західні області виробляють менше, ніж східні, при цьому ніде не згадувалося про значні обсяги дотацій, які спрямовувалися до Луганщини та Донеччини для підтримки збиткової вугільної промисловості. Жодного практичного сенсу у таких підрахунках не було, адже за законом усі українські виборці рівні, і вага голосу громадянина ніяк не залежить від рівня його доходу. Вчений та пенсіонер, студент та підприємець у всіх регіонах України мають право кинути в урну тільки один бюлетень. Вимірювати рівень доходів чи ВВП на душу населення в різних областях можна було скільки завгодно — цінність голосів виборців у бідних регіонах від цього все одно ніяк не зменшувалася. Втім, у штабі Януковича вперто робили це й надалі. Мета у таких публікацій була одна — викликати у жителів східних областей ненависть до жителів західних і вмотивувати їх таким чином прийти на вибори та проголосувати за Януковича.
