Виглядати на когось — бути подібним до когось, скидатись на когось («виглядав на нещасливого борця, що от-от здасться на ласку і неласку ворога»).
В и г о д а — тут: сприяння, допомога («мужичка сміється, дякує йому за вигоду і йде»).
В и д і н и й — бачений.
В и е л і м і н о в а н и й — виключений, усунутий.
В и й т и н а к р а й — перемогти, здобути верх («тікав від баби, бо де ж він годен з бабою на край вийти»).
В и к а р б у т и т и — викотити («часом якась долішня хвиля викарбутить великий камінь із води і покладе його на беріг»).
Виклярований — очищений, переброджений; перен. сформований, вироблений (нім. кіаг — ясний).
В и к с е л ь — вексель.
В и н я в ш и — за винятком («винявши Вас і ще кількоро людей попри Вас»).
В и о б р а з у в а т и — виховати.
В и п о р п а т и — вигрібти, виколупати, вирити, викопати (з землі).
В и с у в а т и с ь, в и с у н у т и с ь — виходити (з хати), вилізти (з-за столу).
В и т и н а т и — вижинати («витинав коло плотів бодяки»).
В і бути — тут: відбути військову службу («вібув-сми десіть рік у воську»).
В і в е р н у ти — скинути — наприклад, з воза («наймив-єм фіру, та ліпше вже відвезти на могилу, та вівернути, та й збу-тиси»).
В і в ’ є з а т и с ь — тут: виговоритись, виповісти.
В і в к а т и — нявкати, надокучати слабким плачем чи криком («не вівкай, бо спарю» — тобто не нявкай, бо дістанеш).
В і д а й — либонь, мабуть, певно, здається.
Відки голова — звідки хочеш («треба брати гроший від-ки голова»).
Відпекуватись — відмовлятись (від когось), зрікатись.
В і д п у с т — відпущення гріхів; ходити на відпуст — ходити на богомілля; давати на відпуст — жертвувати гроші якомусь святому, щоб допоміг в біді.
В і д р у б а т и — тут також: перерізати мотузку і зняти повішеного.
В і д т р у т и т и — відробити («два леви я ще вам дам, що буду з вами робити, може, якось відтрутите, але більше не при-ходіть»).
В і д х о д и т и в і д с е б е — зомлівати, непритомніти («учитель покарав мене вісімнайцяти палицями. Я від себе відходив і в крові своїй купався»).
В і д ч і м х н у т и с ь — відчахнутись.
Війт, віт — сільський староста.
Вікапаний — крапля в краплю, цілковито подібний.
В і кл и ка н є — публічний продаж за борги («десь ще з осені з’їхала комісія з банку до него та й каже: або гроші, або пускаєм маєток на вікликанє»).
В і к о р і н у в а т и — тут: вигнати («то я тебе вікорінував на старість із твої хати?»).
В і н о — посаг.
Вінчувати — віншувати, вітати, поздоровляти, обдаровувати.
В і п о л и ч к у в а т и — набити по лиці, надавати ляпасів.
Віпулити — вилупити («а ти вже очі віпулині, як цибулі»).
Віпуцувати (наприклад, коня) — вичистити до блиску.
В і р и т е л ь — позикодавець.
В і р і д и т и — зібрати в дорогу («я тебе разом з сонцем вірідю»).
В і с т а р і т и р о з у м — втратити розум.
В і т є к а т и — вистачати грошей; спромогтися, мати змогу,
бути під силу — наприклад, виконати обіцяне («але роки були ціпко тісні, та й як все не вітєкав»).
В і т о р г а т и — відняти, забрати силоміць.
В і ф а т а є — смерть вихопить («най їх і зараз віфатає та й мене з ними»).
Віхоруєси — вихворіється, тобто вилікується («най віп’є тоті медицини, що-м узєв з аптиці, та най або віхоруєси, або як сама хоче...»).
Віци, віцци — звідси.
Віче — збори.
Вішолопати — витріпати, витрясти («вішолопала послід-ний феник» — останній гріш).
Вкінци — також: нарешті, врешті решт («Вкінци я таки зібрався писати до Вас»).
В л а з л и в и й — такий, що весь час настирливо кудись лізе («була одна білоголова вівця, та така влазлива, що жадній сіянці не дарувала»).
В о л і ч к а — заполоч, кольорові бавовняні нитки для гаптування, мережання.
Воловід — налигач; мотузка довжиною до п’яти сажнів.
В о л о к а — те саме що паволоч: зав’язка в постолах («плів волоки до постолів»).
В о л о т к а — колосок.
В о л о т к о — било колеса.
Вонітувати — ригати.
В о с ь к о — військо.
Впороти — вдарити, побити («але вона, що має під руками, та як ні впоре!» — тобто: як мене вдарить).
Вритний — нав’язливий, настирливий, шкідливий («такої вже вритної натури»).
Всотуватися — втягуватися.
Встарати (собі) — здобути тяжкою працею.
Встеклість — скаженість, лють («доведу його до встек-лості, і люди будуть умирати зі страху»).
В с я к а т и — всотуватись, всмоктуватись, просочуватись.
Втворені (двері) — відчинені.
В т е р к а т и с я — втрутитися, пхати носа.
Втєти — відрубати («було одну <руку> втєти ще малому»); зрізати, відпороти (див. «штерн»).
В т и р а т и н а к о г о с ь — сваритись, докоряти.
В т о в м а с ю в а т и — вштовхувати, втоптувати.
Втроїти — отруїти.
Вчинитись — 1) зробитись («десь вода велика вчиниласи»); 2) стати, постати («десь коло того саду вчиниласи церква»); 3) опинитись («не знаю і як, і коли вчинив-єм си під грушков з воловодом»).
Вужевка — шнур, мотузка.
В у й к о — дядько, брат матері (або — жінки).
Вуйна — дядина, тітка, сестра матері.
Вушивці — вошиві («ото вушивці, ото жебраки, ото худоба панцька»).
В у ш і — нужа, воші («ви, невмивані, вперед вуші повібивай-те, а потім учіть ґаздів розуму»).
