Запорпати — закопати, зарити, загрібти («лишилося ще трохи грошей, то він вернувся в луг, запорпав їх під корч»); поховати («стару запорпав в землю»).
З а п р е з е н т у в а т и с е б е — відрекомендуватись, назватись.
З а п у д и т и с ь — налякатись.
З а р аб у в а т и м а є т о к — захопити, відібрати майно («озме гроші, маєток зарабує»).
Заразісько — одразу; одночасно.
Зарібний (заробний) — той, що живе із заробітку («аді, ваш тато ще мав ґрунт і води, а ви вже зарібний чоловік»).
Заруматися — зарюмсатись, заплакатись.
З а р я — заграва.
З а р я д — управління, керівництво.
Застановитися — замислитись; з’ясувати.
З а т е л е п а н и й — задрипаний, неохайний, нечепура («інші ґазди як ґазди; а він такий зателепаний, як колєра»).
Затягтись — також: повіситись («Басараби знов зачинають вішатися, не мають гаразду в голові. Та лиш тому три роки, як Лесь затягся»).
Заходити — також: вступати в стосунки, мати з кимось/ чимось щось спільне («я з попом собі не заходжу, бо то гроші коштує»; «я з горівков собі не заходжу, бо нема відки»).
Зачмелити, з ач м и л и ти ( с ь ) — приголомшити(сь); розгубитись.
З а ш к і р ю в а т и с я — недоречно посміхатись.
Зашнурок — зашморг мотузки.
Збавлєти, збавляти — рятувати («десь такі люди є, що чоловіка збавлєють»; «збавляєш мене від смерті»).
З б а н я т к о — кухлик.
Збиткувати(ся) — знущатися з когось.
З б и т о ч н и к — витівник, пустун, шибеник.
З б у й — розбійник.
З г а р о в а н і (пальці) — спрацьовані (порівн. гарувати).
Згірдно (глянув) — зверхньо, погордливо.
З г о н и т и — зносити, валити («вітер ні із ніг згонить»).
З г р і б н и й — пошитий з грубого полотна («не одну сльозу я згрібним рукавом обтерав»).
З г у с т а — часто.
З д о в о л є т и — випрошувати, отримувати дозвіл.
З д о й м и т и — здійняти («здоймив руки вгору»).
З д о р о в и т и — вітати, зичити здоров’я.
З д р и в і л и й — зогнилий; такий, що втратив міцність,
якості (про дерево, шкіру тощо).
З д р и х л я в і т и — струхлявіти.
З д у б о н і т и — тупотіти, гупати («як хто здубонів у сінях,
то вони тікали на піч д бабі»).
Ззиратись — дивитись («люди ззираютьси на покаяніє»).
З з о л и т и — вимучити, приневолити.
З и м н о — холодно.
Зібгати — зігнути («зібганий у поясі»; «ото-с ні, небоже, зібгав у дугу»).
З і з д р і т и — оглянути, охопити поглядом.
Зіперти — спинити («підо мнов аж ноги дрожуть, аби бор-ше додому, а вони <діти> зіпруть, та й мус сідати та роздавати дарунки»).
Зіпертися — зупинитися, стати.
З і ц і р у в а т и — муштрувати.
З л і с н и й — лісник.
«Злодійка» — потайна кишеня («клав у “злодійку” п’єтку та й гайда до коршми»).
Злр. — скороч.: золотий ринський (див. с 417).
Змагатись — тут: намагатись.
З м а р г а н и й — виснажений, змарнілий, втомлений.
З-межи — з, від («не розноси мою працу з-межи дітий» — не неси зароблене мною від <наших> дітей).
З м о г л а с и д у ж е — знесилилась, знемоглась, змучилась («а жінка ніц не плаче, змогласи дуже»).
З м о р а — кошмар, гнітючий привид, тяжке марення.
Знати — також: знатись на чомусь («він і до худоби знав»).
Зниділий — хирлявий, змарнілий, схудлий.
З н и ж и т и с ь — принижуватись, поводитись покірливо.
Зновитися — трапитись якійсь новині («у вас, Гьоргію, щось зновилоси?»).
Зредукувати — скоротити.
Зріхтувати — приготувати, вилагодити.
З р о б л е н и й, з р о б о к — виснажений роботою.
З уб ц і — солом’яна стрічка, з якої шиють капелюха («мав-єм, кажу вам, такий капелюх з зубців, що був бих го і за лева не дав»).
З у м к о т і т и — дзичати («мухи зумкотіли»).
Ігноранція — неуцтво, нетямущість.
І д — до.
Ізгонити — валити («вітер ні з ніз ізгонить»).
Іззиратись — те саме, що ззиратись: дивитись («всі храмові іззираютьси як на чудо»).
І з н и р н у т и — зникнути, втекти.
і м и т и — ловити, хапати.
інтерпеляція — звернення депутата парламенту до уряду з запитом.
і р и т у в а т и — дратувати, сердити, нервувати.
існіський — точнісінько такий.
і с т и к — палиця з залізним наконечником для очищення плуга від землі; направляти істики — гострити.
Ї — її («вже ї не застану»); їй («я чєсом хочу ї дати огрозу»); в неї («ноги ї посиніли»).
Ї д ь — отрута; їдкість.
Ймити, імити — ловити.
Й м и т и с и — хапатись, триматись.
Кабат, кабата — куртка, пальто, солдатський мундир («у зелених кабатах, із люльками в зубах»).
Кавалок, ковалок — шматок.
Кавулька — загнена ручка в ціпка.
Кадавер — труп, мрець, небіжчик.
К а д е т — учень.
Казета — газета.
Кальвін — недовірок; також: безсердечна людина, забіяка.
Камазелька — жилетка з вовни, сукна.
Каня — шуліка («чекаєте тої смерті, як каня дощу»).
К а п а р а т и — бідувати; важко працювати, надриватись («ліпше вмерти та не капарати цілий вік по чужім полі»).
Капурець — кінець, капут («якби ні жінка мізинним пальцем кинула, та й бих капурець зробив»).
Касарня — казарма («поліцай надійшов та й справив до касарні»).
Касино — клуб, казино.
Касувати — анулювати, скасовувати; ліквідувати.
Катаринка — шарманка.
Катран є, катрання — убрання; лахміття.
Кашливий — закашляний.
Кау — кажу («Господи святий, кау, що бідні голові діяти»).
Квестія — питання, проблема, справа.
