Ле Шифру та його головорізам залишалося пройти кілька ярдів до автомобіля.
— Ховайте зброю і витягніть його, — наказав він різко. — Я вас прикрию. Обережніше з ним. Труп мені ні до чого. І покваптеся, починає світати.
Громили заметушилися, присіли, один витягнув довгого ножа, розпоров збоку відкидний верх кабріолета і схопив Бонда за плечі. Той був непритомний і не рухався. Інший охоронець протиснувся поміж насипом та перекинутою машиною і через розбите вітрове скло вивільнив ноги Бонда, затиснуті між кермом та відкидним верхом автомобіля. Дюйм за дюймом вони удвох витягли його крізь проріз.
Обидва спітніли, забруднилися землею і машинною оливою, коли нарешті поклали Бонда на асфальт.
Худорлявий перевірив пульс Джеймса й із силою кілька разів ляснув того по щоках. Джеймс застогнав і ворухнув рукою. Худорлявий ляснув його ще раз.
— Достатньо, — кинув Ле Шифр. — Зв’яжи йому руки й віднеси у машину. Ось, тримай, — він кинув тому моток електродроту. — Спочатку виверни кишені й дай мені його пістолет. Можливо, він має при собі іншу зброю, але це з’ясуємо згодом.
Він узяв речі, що худорлявий знайшов у Бонда, і разом з «береттою», не дивлячись, засунув у свої просторі кишені. Залишивши своїх людей вовтузитися з полоненим, пішов до машини. На обличчі Ле Шифра не було ні радості, ні хвилювання.
Саме біль від проводу, що врізався у зап’ястя, повернув Бонда до тями. Тіло ломило так, немов відлупцювали битою, але коли його силоміць поставили на ноги й підштовхнули до ґрунтівки, де двигун «Сітроена» працював на холостих обертах, Джеймс зрозумів, що усі кістки цілі. Проте він усе одно перебував не в тому стані, щоби планувати втечу, тому не ремствуючи, дався заштовхнути на заднє сидіння.
Бонд відчував себе повністю пригніченим та безсилим як морально, так і фізично. За останні двадцять чотири години йому довелося пережити занадто багато випробувань, і цей останній ворожий випад, здавалося, зовсім вибив ґрунт із-під ніг. Цього разу дива не станеться. Ніхто не знає, куди він поїхав, і до ранку його не спохопляться. Розбитий ущент «Бентлі» скоро знайдуть, але минуть години, поки з’ясують, хто власник.
Ще Веспер. Він скосив погляд ліворуч: вона лежала за худорлявим, який знову відкинувся на спинку і сидів із заплющеними очима. Першим відчуттям було презирство. Чортова дурепа, дозволила скрутити себе, немов курча, а тепер валяється тут із сукнею на голові, немов непотріб. Але раптом злість щезла. Її оголені ніжки виглядали по-дитячому безпорадно.
— Веспер, — прошепотів Джеймс.
Відповіді не було, і серце Бонда раптом захололо, але за мить дівчина ворухнулася.
Раптом довгаль ребром долоні врізав йому по грудях:
— Мовчати!
Бонд навпіл зігнувся від болю і спробував захиститись, але отримав міцного запотиличника, що змусив його вигнутися дугою і зі свистом видихнути крізь зуби.
Довгаль бив професійно сильно і впевнено, ребром долоні. Від його точних та невимушених рухів віяло безнадією. Він знову відкинувся на сидінні, заплющивши очі. Такі персонажі завдавали страху вже своїм упевненим спокоєм. Бонд сподівався, що матиме шанс убити цього мерзотника.
Раптом багажник машини відчинився, почувся сталевий ляскіт. Бонд подумав, що вони чекали на третього співучасника, який забрав із дороги смужку зі шипами. Дещо подібне використовували бійці французького руху Опору проти німецьких штабних машин.
Джеймс не міг не відзначити серйозну підготовку та винахідливість супротивників. Може, М. недооцінив їхню спритність? Бонд переборов бажання звинувачувати у провалі Лондон. Він мав здогадатися, помітити незначні сигнали, що вони надавали, і вжити відповідних заходів. Бонд сіпнувся від думки, що розпивав шампанське в «Галантному королі», а тим часом ворог готувався завдати контрудару. Джеймс кляв себе і свою пихатість, яка дозволила йому повірити в те, що битва вже виграна, а ворог утікає.
За весь цей час Ле Шифр не сказав ані слова. Тільки-но багажник зачинився, третій співучасник, котрого Бонд одразу розпізнав як «корсиканця», плюхнувся на сидіння поруч з Ле Шифром, машина дала задній хід і вирулила на головну дорогу. Потім Ле Шифр перемкнув передачі, швидко розігнався до сімдесяти і поїхав уздовж узбережжя.
Почало розвиднюватися. Бонд прикинув, що зараз близько п’ятої, а через милю-другу зрозумів, що вони ось-ось дістануться повороту до вілли Ле Шифра. Слід було відразу здогадатися, що саме туди вони везуть Веспер. Тепер, коли він зрозумів, що дівчина була лише приманкою, щоби вполювати велику рибу, вся картинка склалася.
А вона була неприємною. Уперше з моменту викрадення Бонд по-справжньому злякався. Спиною побігли мурашки.
За десять хвилин «Сітроен» вивернув ліворуч, проїхав сотню ярдів вузьким путівцем, частково зарослим травою, обминув кілька занедбаних потинькованих колон і в’їхав на запущене подвір’я, огороджене високою стіною. Машина зупинилася перед облупленими дверима, колись білими. Над іржавим дзвінком висіла дерев’яна табличка з написом маленькими сріблявими літерами: «Les Noctambules»[152], а нижче — «Sonnez SVP»[153].
