Джеймс кипів, лютуючи від несподіваних проблем, поки гнав автівку прибережним шосе, машинально проходячи повороти та видивляючись візки велосипедистів,
які поспішали до Руаялю. На прямих ділянках дороги турбонагнітач Amherst Villiers підхльостував усіх двісті п’ятдесят коней, що ховалися під капотом «Бентлі», й двигун тоненько скиглив од напруги. Число обертів зростало, а стрілка спідометра минула позначку 110 миль за годину, наблизившись до 120.
Бонд знав, що швидко наздоганяє. «Сітроен», та ще й навантажений, ледь видасть більше вісімдесяти навіть на такій дорозі. Тож знизив швидкість до сімдесяти, увімкнув протитуманні ліхтарі, пригасивши обидва «маршали». Тепер, коли йому перестало заважати сліпуче світло власних фар, він чітко побачив за милю-дві попереду відблиск іншої автівки.
Джеймс помацав рукою під приладовою дошкою, витягнув з прихованої кобури довгоствольний армійський «кольт» сорок п’ятого калібру і поклав на пасажирське сидіння поруч. Із такої зброї, якщо дорога і надалі залишатиметься рівною, він міг розраховувати влучити у колесо чи поцілити в бензобак «Сітроена» зі ста ярдів.
Потім він знову увімкнув великі фари і додав газу. На душі було легко та спокійно. Життя Веспер більше не становило проблеми. Обличчя Бонда у блакитнявому світлі приладової дошки виглядало суворим, але незворушним.
Попереду в «Сітроені» було троє чоловіків та дівчина.
Вів машину Ле Шифр, його велике, дебеле тіло схилилося вперед, руки легко тримали кермо. Поруч сидів коротун, який прийшов у казино з тростиною. Лівою рукою він тримався за масивний важіль, що стирчав трохи вище підлоги і нагадував той, що регулює висоту крісла водія.
Позаду сидів довготелесий головоріз. Він розслаблено відкинувся на спинку, втупився у стелю, вочевидь, дика гонитва його ніскілечки не цікавила. Правою рукою він ніжно пестив оголене ліве стегно Веспер, яка лежала поруч.
Якби не ноги, оголені вище стегон, Веспер нагадувала б радше лантух. Її довгу чорну оксамитову сукню задерли догори над руками та головою і зав’язали зверху мотузкою. На рівні обличчя в оксамиті прорізали дірку, щоб дівчина могла дихати. Її навіть не зв’язали, але вона лежала нерухомо, тіло здригалось у такт гойданню машини.
Ле Шифр зосередився на дорозі, час від часу поглядаючи у дзеркало заднього виду, в якому відбивалося сліпуче світло фар бондівського автомобіля. Він виглядав безтурботно, хоча зайця від гончака відділяло не більше милі, й Ле Шифр навіть скинув швидкість із вісімдесяти до шістдесяти. А зараз, перед поворотом ще сповільнився. За кілька сотень ярдів шляховий знак показав примикання другорядної дороги.
— Підготуйся! — різко кинув Ле Шифр охоронцеві поруч.
Той ще міцніше вчепився за важіль.
За сто ярдів до перехрестя Ле Шифр пригальмував до тридцяти. У дзеркалі вогні машини Бонда показалися з-за повороту.
Ле Шифр, здалося, прийняв рішення.
— Allez![150]
«Корсиканець» із силою рвонув важіль догори. Кришка багажника відчинилась, як щелепи акули. Почулося брязкотіння по дорозі, немов машина тягнула за собою довгий ланцюг.
— Coupez![151]
«Корсиканець» опустив важіль, і брязкотіння припинилося.
Ле Шифр поглянув у дзеркало. Машина Бонда увійшла в поворот. Ле Шифр різко пригальмував і звернув ліворуч на вузьку дорогу, того ж моменту вимкнувши фари.
Він зупинив машину, три чоловіки відразу вискочили із салону і, пригинаючись за невисоким чагарником, побігли до перехрестя, тепер уже яскраво освітленого фарами «Бентлі», Кожен стискав у руці револьвер, а довгий ще тримав у правиці щось схоже на велике чорне яйце.
«Бентлі» зі завиванням летів прямо на них, немов вантажний експрес.
Увіходячи в поворот та усім тілом допомагаючи великому автомобілю подолати вигин дороги, Бонд розмірковував над планом дій, коли відстань між двома машинами ще зменшиться. Він був упевнений, що супротивник спробує за першої-ліпшої нагоди з’їхати на другорядну дорогу. Отже, промайнувши поворот і не побачивши вогнів попереду, Джеймс найперше скинув швидкість, а помітивши попереду шляховий знак, приготувався загальмувати.
Стрілка спідометра показувала шістдесят, коли він наблизився до чорного клаптика на правій стороні дороги, який нагадував тінь від дерева на узбіччі. Зреагувати не встиг. Під крилом автомобіля несподівано виникла доріжка із сталевих шипів. Наступної миті вона опинилась уже під колесами.
Бонд машинально вдарив по гальмах та вчепився з усіх сил у кермо, щоб запобігти неминучому занесенню автомобіля ліворуч, але вже за частку секунди втратив контроль. Гуму з покришок авто здерло, диски проорали борозни в асфальті, від удару Бонда жбурнуло на підлогу. Важку машину розвернуло на шосе, кинуло на узбіччя і знову винесло на трасу; передні колеса задерлися догори, машина стала дибки, фари поцілили в небо. На частку секунди, осівши на бензобак, машина завмерла, нагадуючи величезного жука-богомола, а потім повільно перекинулася назад, зминаючи кузов і трощачи скло.
В оглушливій тиші, що раптом запала, переднє ліве колесо ще трохи пооберталось і зі скрипом зупинилося.
