Внаслідок, зокрема, фінансових конфліктів, які виникли між корпораціями-підпорядниками і федеральним урядом, низку прототипів, серед яких був і СУПЕРМАЙСТЕР, розібрали або серйозно пошкодили. Дійшло навіть до актів тероризму, спрямованих проти деяких машин; прогриміли вибухи; частина преси, переважно на півдні Сполучених Штатів, висунула гасло — «Кожен комп’ютер — червоний», одначе це я теж помину. Завдяки втручанню групи мудріших конгресменів, які звернулися до самого президента, ГОЛЕМА XIV і ЧЕСНУ ГАНЮ вдалося врятувати від знищення. Зрозумівши, що його ідея провалилась, Пентагон урешті погодився передати обох гігантів Массачусетському технологічному інституту (МТІ). Це сталося тільки після фінансово-юридичного обгрунтування цього акту, який мав компромісний характер, — бо ж формально їх лише передали МТІ «у безстрокову оренду». Вчені МТІ, створивши дослідницьку групу, до складу якої входив і автор цих слів, провели з ГОЛЕМОМ XIV ряд засідань і прослухали його лекції на обрані теми. Невелика частина магнітограм цих засідань і послужила матеріалом для даної книги.
Більшість промов ГОЛЕМА не придатна для широкої публікації чи то з огляду на їхню цілковиту незрозумілість, чи тому, що їхнє розуміння вимагає дуже високого рівня спеціальних знань. Щоб полегшити читачеві знайомство з цим незвичайним протоколом бесіди людини з розумною, але не людською істотою, слід з’ясувати спочатку кілька основних питань.
По-перше, треба наголосити, що ГОЛЕМ XIV — це не збільшений до розмірів будинку людський мозок, і тим більше не людина, змонтована зі світляних елементів. Йому чужі майже всі мотиви людського мислення і діяльності. Так, наприклад, він не цікавиться прикладними науками і не прагне влади (завдяки чому, можна додати, людству не загрожує панування машин, подібних до ГОЛЕМА).
По-друге, згідно із сказаним, ГОЛЕМ не має ні особистості, ні характеру. Щоправда, при контактах із людьми він може вдавати будь-яку особистість. Обидва висловлені вище твердження не суперечать одне одному, а створюють облудне коло: ми ж бо не вміємо розв’язати проблему, чи те, що творить різні особистості, має свою особистість? Як може бути Кимось (тобто «кимось єдиним») той, хто вміє бути Кожним (тобто будь-яким)? Зауважимо, що, як казав сам ГОЛЕМ, тут не облудне коло, а «релятивізація поняття особистості»; ця проблема пов’язана з так званим алгоритмом самоопису, чи автодескрипції, який приголомшив психологів.
По-третє, ГОЛЕМОВУ поведінку не можна передбачити. Іноді він аж занадто ґречно розмовляє з людьми, а іноді спроби контакту — марна річ. Буває, що часом ГОЛЕМ жартує, але його почуття гумору принципово відмінне від людського. Чимало залежить від самих співрозмовників. Іноді — в дуже нечастих і виняткових випадках — ГОЛЕМ виказує певний інтерес до людей, котрі мають досить специфічні здібності; математичні здібності, хоч би й найбільші, його ніби й не ваблять, натомість зацікавлює обдарованість на межі різких наук; кілька разів траплялося, що він, ніби видющий, пророчив значні успіхи — в царині, яку обирав він сам, — молодим і невідомим ученим. Наприклад, двадцятидвохрічному Т. Фределю, який ще тільки збирався захищати дисертацію, він після кількох коротких фраз сказав таке: «З вас вийде комп’ютер», — що мало означати більш-менш: «З вас будуть люди».
По-четверте, участь в бесідах з ГОЛЕМОМ вимагає від людини терпіння, а насамперед — уміння володіти собою, бо він часто, як на нашу думку, поводиться самовпевнено й безапеляційно. Власне, він є лише абсолютним правдолюбом — у логічному, а не тільки в світському розумінні цього слова — і йому геть байдуже до самолюбства своїх співрозмовників, тож на його поблажливість розраховувати не можна. В перші місяці перебування в МТІ він виявив схильність до «публічного розвінчування» різних відомих авторитетів і робив це по-сократівськи, ставлячи навідні запитання. Одначе згодом з невідомих причин відмовився від цієї звички.
Стенограми бесід ми подаємо в уривках: їхнє повне видання зайняло б майже шість тисяч сімсот сторінок формату ін-кварто. Спочатку в зустрічах із ГОЛЕМОМ брало участь тільки досить вузьке коло співробітників МТІ, а потім укоренився звичай запрошувати гостей з інших установ, наприклад, з Інституту вищих досліджень у Прінстоні та з американських університетів. Згодом у семінарах брали участь і гості з Європи. Розпорядник запланованого засідання пропонує ГОЛЕМУ список запрошених; ГОЛЕМ схвалює кандидатури не однаково, декого він допускає тільки за умови, що вони мовчатимуть. Ми намагалися з’ясувати його критерії: спершу здавалося, що він дискримінує гуманітаріїв, а тепер кажемо, що ми просто не знаємо тих критеріїв, бо ж він не хоче їх називати.
