Стрепсіад
Ой лихо! Схожий буду на півмертвого!
Сократ
Не теревень! За мною вслід слухняно йди.
Та йди ж мерщій.
Стрепсіад
Раніше в руки дай мені
Медяника напутнього. Боюсь я так,
Неначе йду в печеру до Трофонія.
Сократ
Заходь, чого ти під дверима топчешся?
Сократ і Стрепсіад заходять до думальні.
ВЕЛИКА ПАРАБАСА
Провідця хору Хмар
510 То заходь же щасливо! Вітаєм тебе
За відважність твою!
Хай пощастить доля тому,
Хто в похилому віці
Прагне своє сиве чоло,
Наче юнак, квітом нових
Знань і наук тут прикрасить, -
Хоче здобути мудрість.
Перед вами я, глядачі, хочу сміло висловить
Щиру правду, свідок мені - Діоніс, керманич мій.
520 Як звитяги прагну собі, щоб талантом славитись,
Так вважаю й вас за знавців, справедливо судячих,
А мою комедію цю - за найкращий витвір мій,
Я вже раз був ставив її. Скільки праці щирої
Я доклав до неї, та все ж перед грубим натовпом [112]
Без вини провалу зазнав. От на це-то й скаржуся
Перед вами, мудрими, я, для яких старавсь оце.
Я готов віддати себе вам на справедливий суд,
Бо й раніш немало здобув похвали я щирої
Від людей, що чули моїх «Скромника» й «Блудливого».
5зо Був тоді мов дівчина я, явно ще не міг родить,
Довелось підкинуть дитя, інша сповила його,
Й ви самі виховували і ростили бережно.
З того дня прихильності я сподіваюсь вашої.
Мов Електра, нині до вас ця прийшла комедія, -
Чи не знайде знов, як колись, приязних цінителів?
Тільки гляне - й зразу впізна брата милі кучері.
Що на вдачу скромна вона, ви й самі побачите:
Не прийшла з ремінним шитвом, спереду причепленим,
І червоним зверху й товстим, хлопцям на сміховище.
540 Не глузує з лисих вона, не танцює кордака,
Старики, говорячи вірш, тут не б'ються палками,
Щоб прикрить пошлоту своїх безсоромних дотепів,
Не кричить «ой лихо!» вона, не ганяє з факелом,
Тільки в силу віршів своїх та у себе вірячи.
Отже, й я, хоч славний поет, чуба не вирощую
І дурить не хочу я вас, знов те саме ставлячи,
А щораз звертаюсь до вас я з новітнім витвором,
І немає схожих між них, тим-то і цікаві всі.
Як Клеон у силі ще був, я під груди бив його,
550 А як він долілиць упав, я не бив лежачого.
Ці ж, як тільки раз довелось схибити Гіперболу,
Затовкли нещасного вкрай, разом з його матір'ю.
Першим Евполід приволік краденого «Маріка» -
Підлий, підло викроїв він п'єску з наших «Вершників»,
Тільки п'яну бабу стару приточив для кордака,
Ту, що Фрініх в море китам вже давно як викинув.
А тоді знайшовся й Герміпп, вилаяв Гіпербола,
Вслід за ним і інші гуртом скубають Гіпербола, -
В каламуті ловлять угрів, за моїм же висловом.
560 Тим, хто має втіху від них, - в мене не знайти її.
Якщо ж я і твори мої будуть до вподоби вам,
То назавжди вславитесь ви за людей розсудливих. [113]
ОДА
Перша половина хору
З горніх висот могутнього
Зевса, богів велителя,
Кличемо в хор наш першим.
Звем владаря тризубця ми,
велетня хвиль,
Чий колихає лютий гнів
Землю й море солоне.
Нашого батька преславного кличемо, -
570 Світлий Ефір, що усе оживляє собою.
З ними й тебе, сонця візник,
Ти-бо ясним сяйвом живиш
Землю простору, - славен ти
Між людьми і богами.
ЕПІРРЕМА
Про від ця першої половини
І хору
Приділіть і нам увагу, велемудрі глядачі!
На свою велику кривду ми поскаржимося вам.
Хто з богів про місто ваше дбає більше, аніж ми?
Й тільки нам, що вас бороним, ви ні жертв, ні узливань
Не вчиняєте побожних. Ви лаштуєте похід
580 Необдуманий, а ми вам посилаєм дощ і грім.
Ви нелюбого безсмертним пафлагонця-кушніра
Обираєте стратегом, - гнівно хмурим брови ми
Й вас лякаємо, «гуркоче грім крізь пломінь блискавиць».
І покинула Селена путь одвічну, і сховав
Геліос свою світильню, і грозивсь обличчя вам
Не показувати, поки на чолі у вас Клеон.
Ви ж, проте, його обрали. Нерозсудливість давно
В вашім місті оселилась, та щоразу боги вам
Необачливі помилки обертають на користь.
590 І тепер позбутись лиха легко вас ми навчимо.
Як Клеєна, хижу птицю, за злодійство й хабарі
Ви засудите суворо і заб'єте в колодки, -
Все забудеться минуле, всі гріхи простяться вам,
Все лихе на добре вийде, і для міста, і для вас. [114]
АНТОДА
Друга половина хору
Світлий владарю Делоса
Й скель стромовини Кінфської,
Фебе, побудь із нами!
Й ти, що в Ефесі сяє твій
Храм золотий, -
600 Нас не забудь, лідійських дів
славо й шано щаслива!
Ждемо й тебе, о вітчизни заступнице,
Рідна богине, Афіно егідодержавна!
З ними й тебе, о Діоніс,
Боже п'янкий, весь-бо Парнас
Сяйвом огнистим ти окрив,
Вождь вакханок дельфійських.
АНТЕПІРРЕМА
Провідця другої половини
хору
Саме в той час, як в дорогу ми ладналися до вас,
Стріла нас Селена й от що переказувала вам:
Всім афінянам від неї й їх союзникам привіт!
610 Сердиться на вас богиня - ви образили її,
А вона ж бо не словами, ділом помагає вам.
Скільки драхм на світлі в місяць зберігає вам вона?
Адже кожен з вас говорить, з дому ввечері йдучи:
«Не купуйте смолоскипів, повен місяць угорі!»
Безліч інших послуг мали ви від неї, а самі -
З ліку днів її ви збились, все перевертом пішло.
От чому її всі боги лають, - каже, - щоразу,
Як від жертовних обідів повертаються ні з чим,
Не потрапивши на свято через плутанину днів.
620 Прийде жертви день, а ви що? Чините розправу й суд.
