106. Довга риска на воскових табличках означала високий штраф.
119. Корибанти - жерці богині Кібели - учасники оргіастич-них обрядів, їхні екстатичні танці мали нібито властивість виліковувати від хвороб.
124. Решітка - вірніше, перила відділяли суддів від публіки.
145. Дим з фіги названий найгіркішим тому, що слово «си-кон», яке у грецькій мові означає «фіга», увійшло в склад іменника «сикофант» - «донощик» (досл. «викажчик фіг»). Так спочатку називали того, хто виявив контрабандиста фігами, потім взагалі донощика.
181 - 185. Пародія на епізод з «Одіссеї» Гомера (пісня IX, р. 413-446), де Одіссей і його супутники після осліплення циклопа Поліфема рятувалися від його помсти втечею під животами баранів. «Ніхто» - так назвав себе Одіссей, коли Поліфем запитав його ім'я.
[472]
220. Фрініхо-сідонські співанки - йдеться про ліричні частини трагедії раннього аттичного трагіка Фрініха «Фінікіянки», де хор жінок з фінікійського міста Сідона оплакував чоловіків, загиблих у битві при острові Саламіні.
236. Мова йде про облогу міста Візантія в 478 р. до н. є. 280. «Варити камінь» - прислів'я, означає займатися нереальною справою.
283. Йдеться про намагання о. Самоса вийти з Морського союзу, керованого Афінами.
288. «Перекинчиками фракійськими» названі міста на фракійському побережжі (нині Болгарія), які під час Пелопоннеської війни перейшли на бік Спарти.
351. В «Одіссеї» Гомера Одіссей, цар Ітаки, повертається додому у вигляді жебрака, щоб його не впізнали.
355. Старі афіняни згадують облогу о. Наксоса, який заявив про свій вихід з Морського союзу в 473 р. до н. є.
477. Носити вовняні сорочки і довгі бороди - тобто симпатизувати спартанцям.
480. «Ще до рути та селери не дійшло» - давньогрецька приказка, зміст якої такий: «хоч рута і селера - не найкращі квіти, але все ж квіти».
490. З тиранією було покінчено в Афінах у 510 р. до н. є. 578. Йдеться про огляд юнаків - військовозобов'язаних, який належав до компетенції Ради п'ятисот, а не геліастів - присяжних суддів.
584-585. Воскові печаті прикривалися мушлями. 609. Афінські бідняки часто тримали дрібну монету в роті. 616. «Ведмідь» (в оригіналі «Осел») - форма посуду для вина. 654. Втратити право участі в громадських жертвоприношеннях означає взагалі втратити громадянську правоздатність.
707. «Тисяча міст» - тут перебільшення, бо до Морського союзу входило близько 200 міст-держав.
716. В голодні роки Пелопоннеської війни в Афінах практикувалася безплатна роздача хліба бідноті. Медімн дорівнює 52, 53 літра.
750-757. Цей монолог являє собою пародію на сентиментальні речитативи деяких трагедій Евріпіда, наприклад, розпач Федри в п'єсі «Іполіт».
836 і далі. Зображений у цих рядках «собачий процес» - ек-сонського пса Лабета й кідафінського пса є пародією на судову справу афінського полководця Лахета, якого позвав до суду за казнокрадство Клеон. Лахетові відповідає Лабет (досл. «хапун»), а Клеонові - кідафінський пес, бо вождь радикальної партії походив з дему Кідафінеї, а Лахет з ексонського дему.
844. Замість перил, які відгороджували суддів від публіки, Філоклеон поставив огорожу від вівтаря Гестії, богині домашнього вогнища. Цю огорожу він і називає «поросятником».
[473]
846. «Починати з Гестії» - приказка, яка дорівнює нашій «танцювати від печі».
896. Каламбур з сицилійським сиром - натяк на невдалий похід на Сицилію.
926. Хлібною м'якушкою заліплювали щілини в глиняному посуді.
959. «На кіфарі він не учений» - тобто не здобув повної освіти.
990. Йдеться про дві урни: в одну з них судді кидали черепки на виправдання підсудного, в другу - на засудження.
1219. Учти в Стародавній Греції супроводжувались обов'язково музикою.
1223. Жителі Діакрії - гористої частини Аттики - славились музикальністю і добрим голосом.
1225. Пародіювання давньогрецького звичаю розважатися під час бенкету застольними піснями («сколіями»).
1232. Пародія на поезію лірика VI ст. до н. є. Алкея.
1259. Сибарітські байки - побутові анекдоти, які одержали назву від давньогрецької колонії у Південній Італії - міста Си-баріса (від нього пішло слово «сибаріт» - бездіяльна, розпещена людина).
1284. Натяк на скаргу, яку подав на Арістофана до суду Кле-он з приводу постановки «Вавилонян» у 426 р.
1291. «Одурив лозу кілок» - грецьке прислів'я.
1297-1298. Гра слів, яка полягає в тому, що «хлопцем» (по-грецьки «пайс») називали не тільки хлопців, а й рабів незалежно від віку.
1446. Легенда про смерть Езопа в Дельфах. Підступні жерці підкинули в його речі золотий келих бога Аполлона і обвинуватили байкаря в крадіжці. Засудженого на смерть скинули зі скелі в безодню.
1449. Про жука, який піднявся на Олімп, йдется в комедії «Мир».
1501. Каламбур з ім'ям Каркіна, грецького трагіка, який мав чотирьох синів. По-грецьки «каркінос» - «рак», звідси гра слів. Один з синів Ксенокл був трагічним поетом, три інші - Ксе-нотім, Ксенарх і Датід - актори.
© Aerius, 2003
Переклад Андрія Содомори
© Арістофан, 421 до Р.Х.
© А.Содомора (переклад), 1980
© Й.Кобів (примітки), 1980
