Якщо московські розділи пов’язані з періодом від середи до суботи Страсного тижня 1929 року, то єршалаїмські відносяться до 29 року. У ранній редакції “Майстра і Марґарити”, що писалася в 1929 році, Ієшуа говорить Пілату: “Тисяча дев’ятсот років мине, доки з’ясується, наскільки вони брехали, записуючи за мною”. Поява в Москві Воланда якраз і означає, що настав момент з’ясування істини, відкритої Ієшуа, але спотвореної переписувачами. В остаточній редакції роману період між давньою і сучасною частинами позначений менш точно, що свідчить про прагнення автора уникнути прямого визначення часу дії. Але принципово важливим є те, що у фіналі роману в Пасхальну ніч на неділю московський і єршалаїмський час зливаються в неподільне ціле, що вбирає і 5 травня 1929 року і 16 нісана 29 року (точніше, тога року іудейського календар”, який випадає на цей рік юліанського календаря). День християнської Пасхи стає днем воскресіння Ієшуа у вищій надсвітовоєті. і Майстра в потойбічному світі Воланда.
МАСОЛІТ - вигадана Булгаковим літературна організація.
Берліоз - персонаж роману, прізвище якого запозичене Булгаковим у французького композитора, автора багатьох різножанрових романтичних творів, серед яких Фантастична симфонія і драматична легенда “Осуд Фауста”, Гектора Берліоза (1803-1869). Деякими рисами Берліоз нагадує поета Дем’яна Бєдного (Єфима Олексійовича Придворова, 1883-1945), автора антирелігійних віршів, у тому числі “Євангелія від Дем’яна”. Ще одним реальним прототипом Берліоза став голова Російської асоціації пролетарських письменників Л. Л. Авербах (1903-1939).
Іван Бездомний - він же Іван Миколайович Пронир’єв. Прототипом цього персонажу був поет О. І. Безіменський (1898-1973). Псевдонім, що став його прізвищем, спародійовано у псевдонімі Бездомний. Безіменський виступав з різкими нападками на п’єсу “Дні Турбіних” і навіть написав на неї драматургічну пародію під назвою “Постріл” (1929). Володимир Маяковський висміяв п’єсу Безіменського в епіграмі, де різко сказав: “Приберіть від мене цього бородатого комсомольця!..” Перетворення Івана Бездомного на професора Інституту історії і філософії дає змогу бачити в ньому збірний образ “червоних професорів”, які заперечували духовну першооснову у творчості і визнавали тільки емпіричне знання з досвіду.
С. 33. Прокуратор Іудеї Понтій Пілат - римський правитель, ігемон, який правив Палестиною як частиною римської провінції Сирії в 26-36 роках, коли відбувалися головні події християнської історії.
Єршалаїм - староєврейське звучання традиційного Єрусалима. Принцип відмінної від євангельської транскрипції імен і географічних назв Булгаков узяв із п’єси Сергія Чевкіна “Ієшуа Ганоцрі. Безпристрасне відкриття істини” (1922).
С. 34. Синедріон - рада старійшин в Єрусалимі, вища державна установа і судилище євреїв у III-І століттях до н. е. У І столітті до н. е. - верховний суд Іудеї. Головою синедріону був первосвященик, який скликав збори. Після скорення Іудеї римлянами влада синедріону була обмежена: для виконання смертних вироків він мав отримувати згоду римського правителя.
С. 36. Ієшуа Га-Ноцрі - персонаж, що сягає Ісуса Христа Євангелій. Це ім’я Булгаков зустрів у п’єсі Сергія Чевкіна “Ієшуа Ганоцрі. Безпристрасне відкриття істини” (1922), а згодом перевірив його за працями істориків Артура Древса (1865-1935) і Вільяма Сміта (1846- 1894). В архіві письменника збереглася й виписка з книжки англійського історика і богослова Фредеріка В. Фаррара “Життя Ісуса Христа” (1873), який стверджував, що одне з Імен Христа - Га-Ноцрі, означає Назарянин, а староєврейське “Ієшуа” Фаррар переклав як “чиїм спасінням є Ієгова”. З Назаретом він пов’язав місто Ен-Сарид, яке в романі Булгакова згадується у сновидінні Пілата як одне з двох можливих міст народження Ієшуа Га-Ноцрі. Оскільки існували різні, суперечливі одна до одної етимології слів “Ієшуа” і “Га-Ноцрі”, Булгаков не став розкривати значення цих імен у тексті “Майстра і Марґарити”.
Гамала - під час допиту Ієшуа прокуратором як місце народження мандрівного філософа називається місто Гамала, яке згадується в книзі Анрі Барбюса “Ісус проти Христа”. У булгаковському архіві збереглися виписки з цієї роботи, опублікованої в СРСР у 1928 році. Ймовірно, через незавершеність роману письменник так і не зупинився на якомусь одному місті народження Ієшуа Га-Ноцрі.
С. 37. Левій Матвій - персонаж роману, колишній збирач податків, єдиний учень Ієшуа Га-Ноцрі. Левій Матвій походить від євангеліста Матвія, якому традиція приписує авторство “логій” - стародавніх записок про життя Ісуса Христа. Вони лягли в основу трьох Євангелій: Матвія, Луки і Марка, що називаються синоптичними.
