С. 101. Доктор Стравінський - персонаж роману, одним із прототипів якого вважають професора Г. І. Россолімо (1860-1928), директора клініки 1-го МДУ, який очолював лабораторію експериментальної психології при Неврологічному інституті. Літературний прототип доктора Стравінського - психіатр Равіно з оповідання Олександра Бєляєва “Голова професора Доуеля”, написаного в 1925 році (у 1937 році з’явилася більш відома романна версія цього сюжету). Очевидно, прізвище бєляєвського доктора Равіно і наштовхнуло Булгакова на думку дати своєму персонажу прізвище Стравінський, яке перекликалося з тим же прізвищем Берліоз. Насправді це прізвище належить видатному російському композиторові Ігорю Федоровичу Стравінському (1882-1971). Клініка доктора Стравінського, можливо, займає місце Хімкінської міської лікарні № 1 (Правобережна вулиця, 6а). З 1928 року тут знаходилася Московська обласна лікарня з великим невропсихіатричним відділенням. Вона займала особняк у стилі модерн, побудований знаменитим архітектором Ф. О. Шехтелем (1859- 1926). З вікон цього будинку, схожого на лицарський замок, відкривається вид на сосновий бір за річкою, що повністю відповідає виду з клініки Стравінського.
С. 109. Коров’єв-Фагот - персонаж роману, старший з підлеглих Воланду демонів, чорт і лицар, який відрекомендувався москвичам перекладачем при професорові і колишнім регентом (диригентом) церковного хору. Основними мотивами цей образ пов’язаний з творами О, К. Толстого, Ф. М. Достоєвського, М. В. Гоголя, самого Булгакова, опосередковано - Мігеля де Сервантеса. Демонологічні прототипи Коров’єва-Фагота в його лицарській іпостасі виявляються в добре відомій Булгакову книжці М. О. Орлова “Історія відносин людини з дияволом” (1904). Один з них, іспанський лицар, був розтерзаний величезними чорними собаками на кару за насмішку над пророкуванням власної смерті (схожа доля спіткала і Берліоза). Інший лицар на ім’я Фалькенштейн мав сумніви щодо могутності й самого існування демонів. Для нього зустріч з дияволом скінчилася тим, що “все обличчя його зблідло і лишалося таким до кінця життя” (лицар Фагот приречений на завжди похмуре обличчя). Жартівливий варіант “легенди про жорсткого лицаря” був знайомий Булгакову з повісті С. С. Заяїцького “Життєпис Степана Олександровича Лососинського” (1928). Реальним прототипом Коров’єва-Фагота міг бути слюсар-водопровідник, за якого згодом вийшла заміж домробітниця Булгакових. В алкогольному сп’янінні він любив пригадувати, що в юності співав у церковному хорі, і починав виконувати псалми.
С. 137. Бегемот - персонаж роману, кіт-перевертень і улюблений блазень Воланда. Ім’я Бегемот взяте з апокрифічної старозаповітної книги Єноха. У дослідженні І. Я. Порфир’єва “Апокрифічні сказання про старозаповітні особи й події” (1872), ймовірно, знайомому Булгакову, згадувалося морське чудовисько Бегемот, що мешкало в невидимій пустелі “на схід від саду, де жили обрані і праведні”. Відомості про Бегемота письменник міг також почерпнути з книги М. О. Орлова “Історія відносин людини з дияволом” (1904), виписки з якої збереглися в булгаковському архіві.
С. 149. Майстер - багато в чому автобіографічний герой Булгакова, його вік на час подій роману (“чоловік приблизно років тридцяти восьми”) точно збігається з віком письменника у травні 1929 року. Газетна кампанія проти Майстра і його роману про Пілата майже повторює цькування Булгакова, викликане повістю “Фатальні яйця”, п’єсами “Дні Турбіних”, “Біг”, романом “Біла гвардія” та ін. У булгаковському архіві збереглася виписка з газети “Рабочая Москва” від 15 листопада 1928 року, де виступи комуністів, що працювали у сфері мистецтва, викладалися під заголовком “Вдаримо по булгаковщині!”. Після заборони “Бігу” в 1929 році письменник опинився в такому самому безвихідному становищі, як і Майстер. У житті Булгаков намагався знайти вихід, звернувшись із листом до Сталіна. У романі ж він направляє автобіографічного героя шукати притулку в психіатричній лікарні.
Неоміфологічний образ булгаковського Майстра має також багато інших, нерідко несподіваних прототипів. У їх числі називаються М. В. Гоголь та І. Кант, літературні персонажі Й. В. Гете і герої сучасної Булгакову варіації “Фауста”, що написана Е. Л. Міндліним, “Повернення доктора Фауста”. Цілою системою мотивів булгаковський герой включений у надзвичайно широкий контекст релігійно-філософської і художньої культури багатьох століть.
