— Ви хочете сказати мені, міс Клак, що ви згодні з думкою сищика?
— Я нікого не осуджую, сер, і не висловлюю ніякої думки.
— А я, пані, висловлюю думку і осуджую. Я вважаю, що сищик був зовсім неправий, і висловлюю свою думку про те, що коли б він знав характер Речел так, як знаю його я, він підозрював би в цьому будинку кожного, за винятком її. Я згоден, що вона має свої вади — вона потайна й свавільна, дивна й нестримана і зовсім не схожа на дівчат її віку. Вона тверда, як сталь, і водночас надміру великодушна й благородна. І коли б найнезаперечніші на світі докази вказували на одне і нічого, крім чесного слова Речел, не підтверджувало інше, я віддав би перевагу її слову перед доказами, незважаючи на те, що я юрист. Сильно сказано, міс Клак, але саме так я думаю.
— Чи не пояснили б ви, містере Брефф, значення вашої думки так, аби я переконалась, що розумію вас? Уявіть собі, що ви побачили міс Веріндер зовсім незрозуміло чому заінтересованою в тому, що сталося з містером Еблуайтом і містером Люкером. Уявіть собі, що вона ставила вельми дивні запитання про цей жахливий скандал і виявила зовсім нестримне хвилювання, коли довідалась, що про це говорять.
— Уявляйте, що хочете, міс Клак, це не підірве мого довір'я до міс Веріндер ні на йоту.
— Отже, ви вважаєте, що їй можна абсолютно вірити?
— Можна абсолютно вірити.
— Тоді дозвольте повідомити вас, містере Брефф, що містер Годфрі Еблуайт був у цьому будинку дві години тому і що про його цілковиту невинність в усьому, що стосується пропажі Місячного каменя, заявила сама міс Веріндер у найсильніших висловах, які я будь-коли чула від молодої дівчини.
Я тріумфувала, — боюсь, що це був гріховний тріумф, — побачивши містера Бреффа, враженого і приголомшеного моїми кількома простими словами. Він підскочив і мовчки втупився очима в мене. А я й далі спокійнісінько сиділа на своєму місці і розповіла йому всю сцену саме так, як воно було.
— Що ви
— Якщо Речел засвідчила його невинність, міс Клак, я не посоромлюся сказати, що вірю в його невинність так само твердо, як вірите ви. Мене, як і багатьох, підвели зовнішні факти, і я зроблю все можливе, щоб скрізь, де можна, прилюдно спростувати наклеп, який переслідує вашого друга скрізь, де тільки я про це почую. А поки що дозвольте привітати вас з тією майстерністю, з якою ви відкрили повний вогонь вашої батареї в той момент, коли я найменше його чекав. Ви зробили б багато чудового в моїй професії, пані, якби народились чоловіком.
Сказавши це, він відвернувся від мене і, роздратований, почав ходити туди й сюди по кімнаті.
Я цілком переконалася, що світло, в якому показала йому цю тему, надзвичайно здивувало і збентежило його. Окремі вислови, що злітали з його вуст у міру того, як він дедалі більше заглиблювався в свої думки, пояснили мені, з якої жахливої точки зору він досі розглядав таємницю пропажі Місячного каменя. Він не соромився підозрівати люб'язного містера Годфрі у ганебній крадіжці алмаза і приписувати Речел великодушне бажання приховати його злочин. За власним свідченням міс Веріндер — авторитету неспростовного, як вам відомо, на думку містера Бреффа, — тепер виявилось, що таке пояснення зовсім помилкове. Збентеження цього високого юридичного авторитета було таким великим, що він ніяк не міг приховати його від мене.
— От тобі маєш, — почула я, як він промовив до себе, зупинившись біля вікна і тарабанячи пальцями по шибці, — цього не можна пояснити, це перевершує будь-які припущення!
У цих словах не було нічого такого, що вимагало б відповіді з мого боку, — і все ж я відповіла йому. Здавалось майже неймовірним, що я не могла втриматись, аби дати спокій містерові Бреффу, навіть тепер. Було б, напевне, понад людську зіпсованість, коли б я відкрила в тому, що він щойно сказав, новий привід зробити йому неприємність. Але, о мої друзі, нема нічого понад людську зіпсованість, і всього можна чекати, коли наша грішна природа бере гору над нами!
— Вибачте, що я втручаюсь у ваші думки, — сказала я містерові Бреффу, який нічого не підозрював. — Але є підстави зробити ще одне припущення, яке поки що не спало вам на думку.
— Можливо, міс Клак. Чесно кажучи, мені більше нічого не спадало на думку.
— Раніше ніж я мала щастя переконати вас, сер, у невинності містера Еблуайта, ви згадали, як один з приводів підозрювати його, той факт, що він був у будинку під час пропажі алмаза. Дозвольте мені нагадати вам, що містер Френклін Блек також був у будинку під час пропажі алмаза.
Старий грішник відійшов від вікна, сів на стілець навпроти мене і пильно подивився на мене з жорстокою, недоброю посмішкою.
— Ви не такий уже хороший юрист, міс Клак, як я думав, — зауважив він, замислившись, — ви не вмієте вчасно зупинитися.
— Боюсь, що я не розумію вас, містере Брефф, — скромно відповіла я.
