Поступово його матеріальне становище стало настільки хорошим, що він дозволив собі не тільки одружитись, але й завести «півкоманди» дітей. У 23 роки в Гаррінча вже було п’ять дочок і під час мого другого перебування в Бразілії він сказав, що мріє коли-небудь мати хоч одного сина.
Перед виходом на поле він, звичайно, нервує. Але опинившись у бойовій обстановці, буквально на очах стає невпізнанним. На його обличчі з’являється та посмішка, яка виводить з себе всіх захисників. Цією посмішкою Гаррінча немов говорить захисникові, що він не боїться його, відчуває свою повну перевагу, що знає тисячі різних прийомів, з якими захисник нічого не вдіє, і що він не грає, а бавиться. І ця самовпевненість спочатку дратує суперників Гаррінча, а потім збиває їх з пантелику.
Зокрема наш лівий захисник Борис Кузнецов щиро визнав, що своїм сміхом Гаррінча з першої ж хвилини матчу здобув над ним психологічну перемогу і вже потім був повним господарем на своєму краї.
Я, звичайно, далекий від того, щоб радити всім футболістам вести психологічну боротьбу з своїми суперниками засобом сміху. Але мені подобається така віра у власні сили, яка справді породжує в душі суперника боязкість і скутість у діях на полі. Тим більш я за таку віру в себе, якщо вона підкріплюється справжньою спортивною майстерністю. А Гаррінча якраз і належить до найсильніших майстрів. Він відмінно володіє різноманітними фінтами, вільно грає обома ногами, його стартова швидкість така велика, що за рахунок стартового ривка він може залишити далеко позаду будь-якого захисника. Що ж до ударів Гаррінча, то вони виняткової сили. В Бразілії я бачив, як Гаррінча метрів з вісімнадцяти буквально збив наповал воротаря команди «Американо». Той не встиг підставити руки, м’яч потрапив йому в голову, і воротар упав, мов підкошений. Минуло кілька хвилин, поки його привели до пам’яті.
Нарешті, Пеле — шістнадцятирічна зірка чемпіонату. До першості світу про нього, мабуть, ніхто не чув. Після першості всі прийшли до висновку, що Пеле, безумовно, видатний гравець, якого чекає велике футбольне майбутнє. Між іншим, коли гру молодого бразільця так оцінили, серед учасників шведського чемпіонату ніхто не знав, що Пеле взагалі унікальний футболіст: він може грати однаково добре на всіх номерах, в тому числі і воротарем.
Що зробило Пеле таким популярним у Стокгольмі? Насамперед, його техніка, яка дозволяла юному бразільцю в повному розумінні слова жонглювати м’ячем не гірше від циркового артиста. Те, що робив цей хлопчик, інколи здавалося просто фантастичним. Ось характерний епізод, який потім демонструвався в багатьох кіножурналах.
Під час фінального матчу з шведами Пеле був особливо активним, і його почали сторожити вже двоє гравців. На початку чергової атаки хтось із бразільців послав м’яч з глибини поля в бік Пеле. Той, побачивши перед собою двох сторожів, зупинив м’яч кінчиком витягнутої ноги і одразу ж перекинув його назад себе. Захисники кинулись туди, а Пеле п’яткою миттю перекинув м’яч собі на груди, потім опустив його на ногу і забив гол.
Були випадки, зокрема в грі з французами, коли Пеле перемагав у єдиноборстві трьох суперників і примушував воротаря тільки поглядом проводжати м’яч, а потім виймати його з сітки.
Зрозуміло, що після своїх акробатичних трюків з м’ячем Пеле повернувся на батьківщину, де футбол вважається спортом номер один, як національний герой і став кумиром усієї країни.
Серед інших футболістів, які знову довели свій екстраклас, варто назвати француза Фонтена — справжнього бомбардира. Це футболіст того типу, на якого працює вся команда, створюючи йому найвигідніші умови для взяття воріт. Фонтену лишається тільки скористатись з них. І треба визнати, що вінце робить майстерно. Якщо Фонтен вже б’є, то воротареві слід бути дуже уважним. Цього вміння бракує багатьом, навіть досвідченим майстрам футбола. І я особисто не можу не оцінити так високо майстерність французького снайпера, бо по собі знаю, як інколи важливо будь-що забити гол і як це важко зробити. Ще в першому матчі з англійцями товариші вивели мене на відмінну позицію для взяття воріт, я хотів пробити якомога точніше в дальній від воротаря кут, але м’яч поруч зі штангою вийшов на вільний. Коли б я тоді забив гол, не було б повторної гри з англійцями, ми б не витратили так багато сил на першому етапі фінальних змагань. Отже, я вітаю майстерність Фонтена — найвлучнішого гравця чемпіонату.
Шведський чемпіонат дав усім нам надзвичайно багато. Зокрема, він примусив замислитись над проблемами тактики. І це не могло зрештою не привести до позитивних наслідків. Справді, ми зробили помітний крок вперед у галузі техніки, залишились у числі провідних команд світу, які відзначаються доброю фізичною підготовкою. Але і техніка, і фізична підготовка мусять підкріплюватись сучасною тактикою, і навпаки. І вже першість країни 1960 року показала, що наші команди не витратили час марно, що вони стали на шлях серйозних шукань і мають певні успіхи.
