Wohin mir das Wort, das unsterblich war, fiel: in die Himmelsschlucht hinter der Stirn, dahin geht, geleitet von Speichel und Müll, der Siebenstern, der mit mir lebt.Im Nachthaus die Reime, der Atem im Kot,das Auge ein Bilderknecht —Und dennoch: ein aufrechtes Schweigen, ein Stein,der die Teufelsstiege umgeht.<p>Куди кануло слово</p>Куди кануло слово безсмертне моє: в безодню небес, за чолом, туди ж разом з брудом і слизом снує семицвіт із зірчастим зелом.Там рими у схові, там подих — сопун, там око — лиш видив мана — Однак: прямовисне мовчання, валун, що диявольські східці мина.<p><emphasis>LES GLOBES</emphasis></p>In den verfahrenen Augen — lies da:die Sonnen-, die Herzbahnen, das sausend-schöne Umsonst.Die Tode und allesaus ihnen Geborene. DieGeschlechterkette,die hier bestattet liegt unddie hier noch hängt, im Äther,Abgründe säumend. Aller Gesichter Schrift, in die sichschwirrender Wortsand gebohrt — Kleinewiges, Silben.Alles,das Schwerste noch, war flügge, nichts hielt zurück.<p><emphasis>LES GLOBES</emphasis><a l:href="#n_61" type="note">[61]</a></p>В заблукалих очах — там читай:орбіти сонця, орбіти серця, шумливо прекрасне Дарма.Ці смерті й усез них народжене. Цей ланцюг поколінь,який тут похований і який тут ще висне, в етері, облямівкою хланей. Усіх облич письмена, якіпрогризає летючий словесний пісок — дрібновічне, силабо-склади.Все,навіть найважче, вже відлетіло, ніщо не затрималось тут.<p><emphasis>HUHEDIBLU</emphasis></p>
