Збагачена новими мотивами від слухачів, вона містила у собі давні, як час, стереотипи – в ній розповідалося про молоду темпераментну дружину на ім’я Магда, про її жвавого коханця Бруно та про Кшиштофа, її сімдесятирічного чоловіка, якому у спальні вже не допомагали будь-які підсилювачі мужності, через що він і його молода дружина утворили білий шлюб.
Амелія яскраво зобразила важливу сцену, коли одного разу Кшиштоф накрив Магду та Бруно, які фліртували в садовій альтанці. Згодом старий чоловік почав шалено ревнувати дружину до фліртуючого коханця.
– І ось Магда умовилася з Бруно темної ночі в тій же альтанці. – Амелія вже переходила до останньої сцени сюжету, до опису різкого сексу. – Але Бруно не зміг прийти. Того вечора у нього було засідання правління фірми. Розуміючи, що Магда буде жадати еротичних вражень, він не хотів її розчаровувати. Тому послав свого заступника, Петра, з дорученням гідно його замінити. Він знав, що Петру подобається зовсім не ханжеська Магда, бо одного разу вона навіть запропонувала Бруно влаштувати їм секс утрьох.
Анджеяк скривився. Звучало як короткий переказ дешевого порно. Він щойно згадав подібний витвір мистецтва, який нещодавно сгенерував і виклав у групі для логомахів-початківців один його приятель: у квартиру двох веселеньких жінок заходить рознощик піци, і коли вони дізнаються, що в піці немає ковбаси, вони вимагають ковбаси, і в пошуках її починають стягувати штани з рознощика.
– Петр опинився в альтанці, а Магда в темряві старанно зайнялася ним, – продовжила свою розповідь Амелія. – І тут раптом промінь світла впав на очі чоловіка, що стояв, розставивши ноги. Потужний ліхтар… — стишила Амелія голос. – Він вирізав з темряви обличчя Петра. Тоді старий освітив те, що було нижче, і побачив розстебнуті штани, і Магду, яка стояла на колінах. Він полегшено зітхнув і сказав: "Уфф, підозра, що ти зраджуєш мені з Бруно, Мадзю, привела до того, що я вже був близький до божевілля! Близький до самогубства. Але, на щастя, це не Бруно! Слава Богу! Я так безнадійно закоханий в нього, а він весь час щось вимагає від мене, погрожуючи, що зрадить мене з моєю власною дружиною!
Так закінчила історію Амелія. Були оплески та крики. Насправді, вони звучали мляво й невпевнено. Зазвичай Амелія могла дозволити собі щось більше, ніж тривіальну історію, в якій рогоносець перетворюється на коханця-гомосексуаліста.
Давид вважав так само.
Амелія несподівано відвернулася від глядачів і впилася палаючим поглядом у суперника.
– Це не є правдивий саспенс, — прошипіла вона, ніби почула його думки.
Чутливий мікрофон передавав це гадюче шипіння у вуха слухачів.
– Зараз буде саспенс! – рішуче сказала вона. – Ситуаційний!
Люди затамували подих. Амелія простягла руку й вказала довгим пальцем на Давида.
– Цей чоловік! – вигукнула вона. – Ця жалюгідна істота! Звинувачує мене в плагіаті його замислів. А сьогодні ця сволота хотіла принизити мене перед вами! – Вона торкнулася графина, що стояв на столі між ними. – Так, я очікувала, що Анджеяк збирався знищити мене в якийсь негідний спосіб! Я не пила води з цього графина, бо й він з нього не пив! На перерві я перевірила краплю з нього детектором GBH. І ось що вийшло, прошу!
Вона простягла руку і показала всім датчик –наче маленький термометр.
– Не знаю, як він це зробив! – вигукнула жінка. – Не знаю, коли він впустив туди краплі речовини, яка б змусила мене белькотати і розповідати дурниці. Речовина, яка колись спричиняла до ґвалтування жінок! Так. Я б програла логомахію! Подивіться, який червоний мій датчик! Ну, тільки подивіться!
У Давида паморочилося у голові. Він сперся на стіл. Ненависть до цієї жінки тепер затопила його гарячою хвилею. Вона витікала звідкись із стегон і наповнювала живіт важким густим вмістом. Він хотів викинути її з себе, хотів виплюнути, мов фонтан блювоти, на цю огидну товсту жінку. Виплюнути їдку кислоту, спалити шкіру її обличчя, спопелити цю елегантну вечірню сукню, розтопити її колготки, ошпарити їй ноги.
Такої підлості він аж ніяк не очікував.
В одну мить Амелія Дудич - своєю брехнею - розтоптала всі ідеали Давида.
Він відкрив рота. Він почувався людиною, у якої легені були чимось склеєні.
– Це неправда, — ледве видавив він з себе. – Я не вштрикував їй жодного GBH!
Мікрофон був автоматично відключений спеціальним датчиком. Так його було запрограмовано, щоб під час другої частини логомахії один оповідач не перебивав іншого. Люди чули лише безглузду фразу "ценепра".
Тоді Дудич підійшла до Анджеяка. Вона поклала руку йому на плече та повернулася в бік аудиторії.