Вона заплющила очі, спершу напружилася, потім розслабилась і десь хвилину простояла нерухомо. Ейрін уже почала думати, що помилилась у своєму здогаді, аж раптом у кімнаті розлігся срібний передзвін, а слідом за ним пролунав зачудований зойк Ґвен. Ріана та Ейрін рвучко озирнулися на неї і простежили за її поглядом, спрямованим убік вікна.
Там, на підвіконні, лежав осяйний меч.
Остання крапля сили диннеші.
