Тепер міг знову піти спати аж до Сагана2. Та спочатку відпочине й зазнає якомога більшої втіхи від цієї несподіваної інтермедії.
Завтра він зробить обліт Таласси та, мабуть, поплаває й поніжиться на одному з її чудових пляжів. Але зараз йому більше всього до вподоби поспілкуватися з улюбленим давнім другом.
Книжка, яку він побожно витяг з герметичної упаковки, була не просто першим виданням: нині вона була єдиним виданням. Він відкрив її на першійліпшій сторінці: адже тепер практично кожну з них знав напам’ять.
Стейнер поринув у читання, і знов — на відстані п’ятдесяти світлових років од руїн Землі — над Бейкерстріт нависнув густий туман.
— Перехресний допит підтвердив, що в цій змові вплутані лише четверо сабрів, — сказав капітан Бей. — Можемо дякувати долі, що нема потреби допитувати будького ще.
– І всетаки я ніяк не збагну, на що вони могли сподіватися, — похмуро відгукнувся віцекапітан Малина.
— Навряд чи вони спромоглися б щось зробити, але, на щастя, перевіряти не довелось. Та й вони самі ще не зважились остаточно.
План А мав на меті пошкодити щит. Як ти знаєш, Флетчер був у монтажній команді. Так от, він розробляв схему перепрограмування останньої стадії підйому льодових брил. Адже якщо цій брилі, хоча б на швидкості кілька метрів на секунду, дозволити вдаритись об щось, — тоді розумієш, що буде?
Можна було зробити вигляд, що це нещасливий випадок, але залишався ризик, що наступне розслідування не забариться довести, в чому річ. Та й навіть коли б понівечити щит, його можна відновити. Флетчер плекав надію, що ця затримка дасть йому змогу здобути більше прихильників. І, можливо, в цьому таки мав слушність: зайвий рік на Талассі, і…
План Б полягав у пошкодженні системи життєзабезпечення, з тим щоб корабель слід було всім негайно покинути. Але, зновтаки, тут були аналогічні заперечення.
План В був найнебезпечніший з усіх, бо міг поставити крапку на всій нашій місії. На щастя, ніхто з сабрів не входив до двигунної команди, і дістатися двигуна їм було б украй важко…
Всі були наче в шоку, а найглибше — шеф тієї команди Роклін.
— Не так уже й важко воно було б, сер, — нарешті вимовив він, — якби вони діяли досить рішуче. Але мали б чималий клопіт із тим, щоб вивести двигун з ладу — назовсім, не зашкодивши кораблю в цілому. Маю вагомі сумніви щодо того, чи вистачило б їм на це технічних знань.
— Вони над цим працювали, — похмуро кинув капітан. — Нам слід переглянути, боюсь, усю концепцію нашої системи безпеки. Завтра на цю тему відбудеться нарада старших офіцерів — тут, опівдні.
І раптом головний медик Ньютон поставила питання, на яке ніхто інший не наважився:
— Капітане, чи підуть вони під трибунал?
— Нема потреби: адже винність їх встановлено. Згідно з корабельним Статутом, єдиною проблемою є вирок…
Всі чекали. І ще чекали.
— Дякую вам, шановне панство, — сказав нарешті капітан, і офіцери мовчки розійшлися.
Зоставшись самодин у своїх апартаментах, він почувався злим і зрадженим. Але принаймні все скінчилося; «Магеллан» уцілів після шторму, скоєного людьми.
Ті троє інших сабрів, скоріше за все, не були небезпечні; але що робити з Оуеном Флетчером?
Йому знов подумалось про ту смертоносну цяцьку, що лежала в його сейфі. Він — капітан; неважко й нещасний випадок підлаштувати…
Ні, всі ці фантазії — геть: такого він, звичайно, ніколи не вчинить. У всякому разі, він уже вирішив і не мав сумніву, що з ним усі погодяться.
Хтось колись висловився так: кожна проблема має рішення — просте, привабливе і… хибне. Проте зараз він був певен цього, дане рішення було і просте, і привабливе, і цілком правильне.
Сабри бажають залишитися на Талассі, що ж, нехай так і буде. Він не сумнівався, що вони стануть шанованими громадянами Таласси — може, якраз такого сильного, агресивного типу, якого це суспільство потребує.
Як дивно Історія повторює себе: подібно до Магеллана, він збирається висадити на острів деяких членів команди.
Та чи карає він їх цим, чи нагороджує, йому не дано відати ще довгі триста років.
У Морській лабораторії Північного острова помітного ентузіазму не виявляли.
— Нам потрібно ще з тиждень на ремонт «Каліпсо», — сказав директор, — і добре, що хоч знайшли полозковий апарат. Адже він єдиний на всій Талассі, і знов ризикувати його втратою ми не бажаємо.
«Мені подібні симптоми відомі, — подумала головний науковець Варлі. — Навіть на Землі останніх днів було чимало керівників лабораторій, які прагнули зберегти своє дорогоцінне обладнання чистеньким і невживаним».
— Якщо Кракан Молодший — чи Старший — знов не вибухне, я не бачу ніякого ризику. А хіба геологи не запевнили, що вулкани будуть мирні ще принаймні п’ятдесят років?
— Щодо цього я з ними заклався на невелике парі. Та скажіть відверто, чому ви вважаєте, що це така важлива справа?
«Який вузький кругозір! — подумала Варлі. — Хай навіть він — чистий океанограф, але чи можливо, щоб його зовсім не цікавила морська фауна? Та, може, я тут помиляюся: то він мене, либонь, промацує…»
