Ці чвари, підступи, нікчемне сум'яття…Доволі, чашнику, недоброго пиття!Доволі! Хочу я, щоб вилився на землю,Як решта з келиха, цей залишок життя!83Душа моя болить, я думаю про друга,А в друга милого на серці інша туга.Навіщо ж гойнії тепер шукати ліки,Коли вже й лікаря перемогла недуга?84Що перед чаркою імперія Ковуса,Кубадів гордий трон, ясні клейноди Туса?Зітхання вранішнє з грудей коханця кращеЗа молитви того, кого страшить спокуса.85Прожити сімдесят — і з думки викинь! ХайТобою править хміль — тут тільки п'яним рай!Аж поки з голови твоєї зроблять глечик,Ти глечика з вином із рук не випускай!86Нас переслідує Недоля навісна.Присядемо ж удвох та вип'ємо вина!Ми добре знаємо, що на прощання й крапліВоди звичайної нам не пошле вона.87Хоч землю я пройшов і в мандрах натомився,Але від того світ на краще не змінився.Я радий і тому, що на шляху важкому,Не знавши радості, я дуже й не журився.88Ти, в кого до утіх ненаситимий лас,Кому байдужий суд, що жде по смерті нас,Отямся, схаменись, поглянь навколо — бачиш,Що діє з іншими невідворотний час?89Хто все перевіряв на терезах ума,Для того жоден день не проминув дарма:Або вимолював собі прощення в Бога,Або за глек державсь руками обома.90Прийшли ми чистими — і стали ми брудними,Прийшли веселими — зробилися сумними.Гарячі сльози нам у серці запікались!Життя розвіявши, тепер у прах лягли ми.91Любов — це сонечко, що всесвіт огріває,Любов — чудесний птах, що в квітнику співає.Її не знає той, хто плаче солов'єм,Вона в душі того, хто мовчки умирає.92В той день, як чистого я не найду вина,I в ліках чую я отруту. ПомічнаВід смутку вічного волога пурпурова.Із нею п'яному й отрута не страшна!93На цій землі іще ніхто не змігДійти до квітів, не сколовши ніг.Щоб доторкнутись кучерів красуні,На тисячу зубців розбився ріг.94Не знаю, де Господь узяв заживок мій:В раю безгрішному чи, може, в пропасній?Вино, вродливицю та пісню серед поляДай нам готівкою, а раєм сам здобрій!95Сказав я: «В рот вина й краплини не візьму!Вино — це кров лози, я ж кров не п'ю — й томуЗрікаюся». Спитав мене мудрець: «Не дуриш?»«О ні, це тільки жарт!» — я відповів йому.96О друзі, принесіть мені вологу пінну,У вид янтарний мій додайте ви рубіну!Коли сконаю я, вином мене обмийтеІ з доброї лози збудуйте домовину!97З місяцевидою над річкою, в саду,У квітах весело я вік свій проведу!Усе життя своє — сьогодні, вчора, завтра —Я пив і питиму, аж поки не впаду.98
