Сад кісток полностью

— Я тут, я поруч, — вона взяла його за руку і нахилилась ближче, відкинувши волосся назад. — 3 тобою все буде добре, коханий. Тобі стане краще, і ми будемо щасливі. Ми будемо такі щасливі.

Він зітхнув і заплющив очі. Норріс бачив, як Роза віддаляється від нього, підхоплена таким стрімким поривом вітру, що не було жодної надії наздогнати її.

— Чекай на мене, — прошепотів він.

Потім почув щось, що нагадувало грім. Одиночний постріл з гармати, який луною покотився темрявою, що згущувалася.

Чекай на мене.

Джек Б’юрк зірвав дошку з підлоги у своїй спальні й несамовито почав вигрібати гроші, які там ховав. Усі його заощадження, близько двох тисяч доларів, сипалися до сакви.

— Що ти робиш, забираєш усе? Ти сказився? — вигукнула Фанні.

— Я їду.

— Ти не можеш забрати все. Це і мої гроші також!

— Над твоєю головою не висить зашморг, — раптом його підборіддя піднялося вгору, і він застиг.

Внизу хтось стукав у двері.

— Містере Б’юрк! Містере Джек Б’юрк, це Нічна варта! Відчиніть ці двері, урешті-решт!

Фанні повернулася, щоб спуститись униз.

— Ні, — сказав Джек, — не пускай їх.

Вона подивилась на нього, і її очі звузилися.

— Що ти накоїв, Джеку? Чому вони прийшли по тебе?

Голос унизу ревів:

— Ми зламаємо двері, якщо ви нас не впустите!

— Джеку? — промовила Фанні.

— Це вона зробила! — сказав Джек. — Вона вбила хлопчину, а не я!

— Якого хлопчину?

— Тупого Біллі.

— То нехай вона йде на шибеницю.

— Вона мертва. Підхопила пістолет і застрелила себе, ані слова не сказавши вартовим, — він здійнявся на ноги і повісив важку сакву на плече. — Вони звинуватять у всьому мене. У всьому, за що вона мені заплатила.

Він рушив до сходів, маючи намір вийти через задні двері. Просто осідлати коня й поїхати. Якщо вирушити негайно, він загубиться в темряві. А до ранку вже буде дуже далеко.

Передні двері з гуркотом вилетіли. Джек застиг на нижній сходинці, коли досередини увірвалися три чоловіки.

Один із них вийшов наперед і сказав:

— Вас заарештовано, містере Б’юрк! За вбивство Біллі Піггота й замах на вбивство Рози Конноллі.

— Але я не... це був не я! Це місіс Лекевей!

— Джентльмени, візьміть його під варту.

Джека так грубо потягнули, що він оступився і впав на коліна. Його саква полетіла на підлогу. Фанні миттєво кинулась і схопила її. Вона позадкувала, притискаючи дорогоцінну сумку до грудей. Коли Нічна варта тягнула її чоловіка на вулицю, вона навіть не поворухнулася, щоб допомогти йому, не сказала ані слова на його захист. Такою вона закарбувалася в його пам’яті: жінка, що жадібно тримає заощадження всього його життя своїми товстими руками. Її обличчя було спокійним і байдужим, коли Джек виходив із дверей таверни.

Сидячи у кареті, Джек уже знав напевне, як усе обернеться. Не просто суд, не просто шибениця, а дещо більше. Він знав, куди тіла страчених ув’язнених незмінно вирушають після виконання вироку. Подумав про гроші, які так дбайливо збирав на дорогоцінну домовину зі свинцевою кришкою, залізною кліткою та охоронцем могили. Усе заради того, щоб виявилися марними зусилля таких воскресителів, яким був він сам. Колись давно він пообіцяв собі, що жоден анатом ніколи не розітне його живіт, не буде порсатися у його плоті.

Цей дім був у траурі, і цей дім був осоромлений.

Венделл Голмс знав, що він вторгся в особисті страждання домівки Гренвілла, але навіть не спробував піти. До того ж на цьому ніхто не наполягав.

Справді, доктор Гренвілл, здавалося, навіть не помічав Венделла у своїй вітальні, який тихо сидів у кутку. Венделл брав участь у цих трагічних подіях з самого початку, і його присутність зараз була цілком зрозумілою. Він мав побачити, чим усе скінчиться.

Зараз він бачив полум’я, що мерехтіло у вогнищі, та зажуреного Альдуса Гренвілла, який згорбився на стільці зі схиленою у траурі головою. Констебль Лайонз сидів навпроти нього.

До вітальні з тацею бренді боязно увійшла економка місіс Фьорбуш. Вона поставила тацю на край столу і тихо сказала:

— Сер, я дала молодому містерові Лекевею стільки морфіну, скільки ви наказали. Він уже заснув.

Гренвілл нічого не відповів, лише кивнув.

До неї звернувся констебль Лайонз:

— А міс Конноллі?

— Вона не хоче відходити від тіла молодого чоловіка, сер. Я намагалася її забрати, але вона залишається біля його домовини. Я не знаю, що ми будемо робити завтра вранці, коли по нього приїдуть.

— Залиште її. Дівчина має всі причини, щоб горювати.

Місіс Фьорбуш вийшла, і Гренвілл тихо додав:

— Як і всі ми.

Лайонз наповнив келих бренді і вклав його в руку свого друга.

— Альдусе, ти не мусиш звинувачувати себе в тому, що скоїла Елайза.

— Я звинувачую себе. Я не хотів знати, але я мав запідозрити, — Гренвілл зітхнув і випив увесь бренді одним ковтком. — Я знав, що заради Чарльза вона здатна на все. Але вбивати заради нього?

— Ми не знаємо, чи робила вона все це власноруч. Джек Б’юрк присягається, що він не Жнець, але він може бути причетним до цього.

— Тоді, беззаперечно, вона підбурювала до цього, — Гренвілл зазирнув у свій порожній келих і тихо сказав: — Елайза завжди хотіла все контролювати, із самого дитинства.