Сад кісток полностью

Ніяковіючи, Норріс сів. Гренвілл засвітив лампу, і полум’я залило своїм теплим яскравим світлом блискучу поверхню столу, книжкові полиці з вишневого дерева. Силует перетворився на приємне обличчя з густими бакенбардами. Хоча його волосся і було густе, як у молодої людини, воно вже було сиве і надавало ще більшої значущості його і без того видатним рисам. Декан відкинувся у своєму кріслі, і його темні очі, як дві небесні кулі, віддзеркалювали світло лампи.

— Ви були там, у лікарні, — сказав він, — тієї ночі, коли померла Аґнес Пул.

Норріс відсахнувся, раптово усвідомивши, якою зловісною буде тема цієї розмови, і зміг лише кивнути. Убивство сталося шість днів тому, й увесь цей час містом ширились найрізноманітніші чутки з приводу того, ким або чим був убивця. «Щоденні оголошення» описували крилатого монстра. Неминучими були і плітки про католиків, які, безсумнівно, брали початок на устах стражника Претта. Але подекуди балакали і про інше. Проповідник у Салемі говорив про прихід зла, у чиїх руках брудним знаряддям були іноземці, які поклоняються дияволу, і побороти їх можна лише праведною рукою Божою. Минулої ночі натхненна такими оповідями п’яна юрба гнала бідолашного італійця Гановерською вулицею, змусивши його переховуватися у таверні.

— Ви були першим, хто знайшов свідка, ірландську дівчину, — продовжував Гренвілл.

— Так.

— Ви її бачили після тієї ночі?

— Ні, сер.

— Вам відомо, що її розшукує Нічна варта?

— Містер Претт казав мені. Я нічого не знаю про міс Конноллі.

— Містер Претт переконав мене у протилежному.

То ось чому його сюди викликали. Нічна варта хотіла, щоб Гренвілл витяг з нього інформацію.

— Дівчину не бачили у її помешканні з тієї ночі, — сказав Гренвілл.

— Безсумнівно, вона має родичів у Бостоні.

— Лише чоловіка її сестри, кравця на ім’я містер Тейт. Він сказав Нічній варті, що вона була неврівноважена і неблагородна, але з надмірними вимогами. Вона навіть звинувачувала його у протиправних діях стосовно неї.

Норріс пригадав, як Роза Конноллі насмілилася поставити під сумнів висновок видатного доктора Крауча, — украй зухвало з боку дівчини, якій слід знати своє місце. Але чи неврівноважена? Ні, те, що Норріс бачив того вечора у палаті, було просто спробою дівчини відстояти свою думку. Вона намагалася захистити свою сестру, що помирала.

— Я не помітив у неї ознак неврівноваженості, — сказав юнак.

— Вона зробила кілька приголомшливих заяв. Щодо того створіння у плащі.

— Вона назвала його фігурою, сер. Вона ніколи не казала, що це було щось, бодай якоюсь мірою, надзвичайне. Це «Щоденні оголошення» назвали його Вестендським Женцем. Вона була налякана, але не істерична.

— Чи не були б ви ласкаві підказати містерові Претту, де вона може бути?

— Чому він вирішив, що я це знаю?

— Він лише припускає, що ви можете бути краще знайомі з її... народом.

— Зрозуміло, — Норріс відчув, як напружились м’язи його обличчя. Тож вони гадають, що фермерський хлопчина у фраку все одно лишається селюком. — Чи можу я поцікавитись, навіщо містерові Претту так терміново знадобилося знайти її?

— Вона свідок, і їй лише сімнадцять. Мова про її безпеку. І про безпеку дитини її сестри.

— Мені важко уявити, що містер Претт переймається їхнім добробутом. Можливо, є інша причина, чому він її шукає?

Гренвілл помовчав кілька секунд і зізнався:

— Є одна річ, яку містер Претт не хотів би побачити у пресі.

— Яка річ?

— Йдеться про коштовний виріб. Медальйон, яким недовгий час володіла міс Конноллі перед тим, як він опинився у ломбарді.

— Яка значимість цього медальйона?

— Він їй не належав. За всіма правилами, його мав успадкувати чоловік її сестри.

— То ви хочете сказати, що міс Конноллі крадійка?

— Це кажу не я, а містер Претт.

Норріс подумав про дівчину і її несамовиту відданість сестрі.

— Я не можу уявити, щоб вона була злодійкою.

— Якої ви про неї думки?

— Розумна дівчина. І відверта. Але не крадійка.

Гренвілл кивнув.

— Я перекажу вашу думку містерові Претту.

Норріс вирішив, що розмову закінчено, і хотів підводитись, але Гренвілл його зупинив:

— Одну хвилинку, містере Маршалл. Чи ви маєте інші справи?

— Ні, сер, — Норріс знову відкинувся на спинку стільця. Але не міг розслабитися під пильним поглядом декана.

— Ви задоволені перебігом вашого навчання? — спитав Гренвілл.

— Так, сер. Цілком.

— А доктором Краучем?

— Він чудовий наставник. Я вдячний, що він взяв мене до себе. Я отримав багато корисних знань у галузі акушерства під його керівництвом.

— Також, я розумію, ви маєте власні переконання у цій сфері.

Норріс раптово зніяковів. Невже доктор Крауч поскаржився на нього? Чи мав він тепер відчути на собі наслідки?

— Я не мав за мету ставити під сумніви його методи, — сказав Маршалл, — я лише хотів внести...

— Чи не мають викликати сумніви методи, які не діють?

— Я не повинен був суперечити йому. Певна річ, я не маю стільки досвіду, як у доктора Крауча.

— Ні. Але ви маєте досвід у фермерстві, — Норріс почервонів, а Гренвілл додав. — Ви вважаєте, що я вас образив?

— Я не можу знати ваших намірів.