Архітектори агіографічних святинь для вождя шуанерії (Мюре, Гассьє, ціла купа істориків-роялістів, починаючи з графа Дюпра та, частково, Ленотра) наполегливо стверджували, що Гедеон не мав жодного відношення до замаху (!). Вбивцею, асасином, мстивим звіром був Наполеон. Кадудаль ніколи б не вдався до такого звірства, як заздалегідь сплановане холоднокровне вбивство, і він послав Сен-Реджента лише для того, щоб організувати нову конспіративну мережу та підготувати ґрунт у Парижі для майбутнього прийому Бурбона, який мав повернутися до трон. На жаль, цей божевільний Сен-Реджент все зіпсував! Наводити ці аргументи не було б сенсу, адже це все-таки балада, а не кабаре-куплети. Усі вбивці походили з найближчого оточення Жоржа, і протягом багатьох років служби під його наказом вони зрозуміли, що непокора або свавільна зміна його наказів є найефективнішим способом радикально вкоротити собі життя. Богобоязливий, гуманітарний і ненавидячий холоднокровних вбивць Гедеон протягом багатьох років своєї кар'єри знищував ворогів з ефективністю м'ясорубки.
І ще дещо: першим із змовників, захоплених Фуше, був Карбон, який швидко зламався і почав всіх сипати; у вказаному ним підземному приміщенні Сен-Реджента, покинутому власником за дві години до прибуття поліції, було виявлено два листи: перший, підписаний "Гедеон" (Кадудаль просив Сен-Реджента прискорити "вирішальний удар"), другий для Гедеона (Сен-Реджент пояснював невдачу атаки поганою якістю пороху). Історики-роялісти, звісно, заявляли, що це не автентичні твори, а апокрифи, складені на замовлення Фуше. Але оскільки робили це за принципом: ні, бо ні — без жодних доказів, — історіографія не подбала про такий дотепний метод наукового доказування й не змінила своєї думки.
Слова "вирішальний удар", згадані вище, дуже важливі. Роялісти ніколи не використовували в письмі таких брудних і ганебних слів, як: убити, вбити, добити та інших подібних виразів, які личили батракам чи навіть "якобінським різникам", а не графам. Жорж навчився цієї елегантності в стилі "
Відплата не вдалася. І, як у класичному фехтуванні – після захисту, нападу, поперемінно – ініціатива в реалізації принципу "око за око, кров за кров" знову перейшла до рук влади. Спочатку Наполеон, пам'ятаючи про всю серію замахів, запланованих на нього якобінцями восени того ж року, поклав відповідальність за гекатомбу на вулиці Сен-Нікез на них. Однак за двадцять чотири дні Фуше довів, що замах був справою рук роялістів, зокрема шуанів Кадудаля. З Парижа до Бретані надійшли драконівські накази, підсумовані одним словом: "Валити без церемоній!". В дію були кинуті сильні загони армії та поліції, почалася бійня, а Морбіан перетворився на червоне пекло. Шуани, як дикі тварини, на яких полювали вдень і вночі, не мали часу ні спати, ні їсти. Стан перманентної облоги, летючі репресивні колони, мобільні трибунали, колективні страти. Навіть у часи революційного терору західна Франція ніколи не переживала таких кривавих лазень.
Жоржа шукали найлютіше. Кожен дюйм Морбіана та інших департаментів прочісувався знову і знову, і навіть "Острів Щастя" перестав бути для нього надійним притулком. Озброєні до зубів поліцейські навіть перевірили скелю Мет, за чверть милі від узбережжя, загублену у океанських хвилях. Генерал Тіллі писав Бернадотту: "Я оточую його шпигунами обох статей і всіх професій, жебраками, торговцями, котлярами тощо, але він щодня змінює свою адресу, і зловити його неможливо". Завдяки одному зі шпигунів була виявлена добре замаскована схованка Гедеона в льосі, переобладнаному під житлове приміщення. На столі знайшли "Теорію розвитку французької піхоти", але сам Кадудаль зник.
Під його ногами почала горіти земля. Можливо, він сам би якось пережив, якби люди хотіли відплатити йому кров'ю за кров. Але коли доля починає платити таким чином, сильних людей не буває.
