Такий хамелеон і гнус навряд чи знайдеться ще в росії.
Як маленький шакал з мультика про Мауглі, що бігає поруч з тигром і весь час хоче підлизатися та озвучує його думки! Ось і пропагандист так само йде по життю з путіним, як і мультяшний шакал.
Своїх чортів - пропагандистів путін називає «смердючками».
Найбільшого спочатку називав Смердяєв по аналогії з мерзенним персонажем зі свого улюбленого фільму друга Микити Михалкова «Свій серед чужих, чужий серед своїх». А коли на прохання путіна журналісту тихенько надали звання генерал – майора таємної поліції, - то відтоді зве – Генералом Смердяєвим.
Ще за радянських часів агент фсб з лампасами почав співпрацювати з таємною поліцією, яка допомогла тоді отримати посаду співробітника в одній із найпрестижніших наукових установ – Інституті світової економіки та міжнародних відносин.
Хто б міг подумати, що через два десятиліття стане головним ідеологом насилля, заявить, що росії в якийсь момент треба буде повернутися до розстрілів. Отримає звання Герой, так званої, «ДНР», вирядиться в сталінський френч і загрожуватиме всьому світу ядерною зброєю. Налякає до смерті бідних обивателів на дивані.
Уміє нагнати страху! Глядачі жахаються! Замість того, щоб заспокоювати російський народ, ведучий і його експерти гадають хто ж першим з країн натисне ядерну кнопку і коли наступить кінець світу.
Ще у 90-ті, коли був успішним бізнесменом і торгував горілкою у великих обсягах, то за 10 тисяч доларів намагався замовити вбивство впливового злодія у законі Отарі Квантрішвілі: кримінальник вимагав у нього гроші. Про це розповів ексспівробітник фсб Сергій Асташин. Сергій тоді повідомив про замовлення вбивства своєму керівництву, але йому лише порадили заткнутися. Асташин зрозумів, що бізнесмен - агент спецслужб. І це теж одна з причин того, що скільки «зірок» з 90-их на телебаченні були й десь загули, а Соловейко з них усіх єдиний на арені та спритно набиває свої кишені грішми.
Добрі люди бажають йому так само спритно відбріхуватися від звинувачень, коли сидітиме на лаві підсудних у Гаазі…
СОЛОВЙОВ Володимир Рудольфович (1963), пропагандист, телевізійний і радіожурналіст. Ведучий телеканалів росія-1 та росія - 24. Знаходиться в санкційних списках України та багатьох інших держав.
Вгодований журналіст, що не знає горя і скрути.
Своєю біографією не тягне на справжнього патріота.
І на хорошого журналіста теж не тягне.
- Журналіст має відповідати перед своїми глядачами, а президент путін – не бог, щоб позбавляти нас права вибору!
Тепер уже ніхто не вірить, що таке ще на світанку журналістської кар’єри говорив нині найбільший брехун серед кремлівських пропагандистів, корифей рашистської індустрії зомбування росіян.
Колись майбутній кращий путінський пропагандист заступився за колег: їх переслідувала влада, коли згинала канали з власною думкою.
Брав інтерв'ю в мужньої опозиціонерки журналістки Ганни Політковської, пізніше вбитої владою в день народження путіна , щоб зробити йому найкращий довгожданий подарунок. Ганна розповідала Соловйову про своє розслідування ролі російських спецслужб у теракті в москві на Дубровці, коли за наказом путіна силовики пішли на штурм бойовиків, що захопили заручників. Тоді під час штурму загинуло 130 людей - майже всі цивільні! - тільки для того, щоб весь світ побачив який крутий мачо - президент путін і його мають усі боятися.
Приблизно тоді почала сходити нова зірка телебачення. Гнучкість Соловйова та бездоганна здатність вгадати, куди дме вітер у наступні й аж до нинішніх часів виявляться страшенно потрібними.
Найактивніший рашистський пропагандист зробив брехню своєю професією. Він прийшов на телебачення лише наприкінці дев'яностих, і глядач одразу його полюбив – за сміливі висловлювання, за почуття гумору. У 2003 році олігарх Борис Березовський хотів навіть зробити з Соловйова кандидата в президенти на майбутні вибори, причому кандидата ліберального, щоб висунути його проти супостата путіна - ось такий був тоді типаж у Соловйова. І він продовжив працювати на телебаченні, переходячи з одного каналу до іншого. Продюсери за нього боролися – він приваблював аудиторію. Його шоу виглядало яскраво, динамічно, гостро.
Дехто з наївних простаків навіть чекав, що таємний агент спецслужб стане опозиціонером і ще більшим критиком влади. Над таким варіантом іноді розмірковував і Соловйов, але розумів, що тоді його швидко знайдуть з трьома кулями в грудях і контрольним пострілом в голову в під’їзді власного будинку, як сміливу Ганну Політковську, чи як принципового Лістьєва, теж у під’їзді свого будинку і теж з кулею в голові. Або, як відважного журналіста – борця з корупцією в армії Дмитра Холодова: того рознесло на шматки від вибуху кейсу, де мав бути компромат на хабарників у погонах.
Ні! Ми підемо іншим шляхом!