Не витриманий, верещить та сипле образами, матюкається на камеру, поводиться, як психічно неврівноважений. Навішування ярликів, образи опонентів – улюблена тема соловейка. Усіх критикує, а колоди у своєму оці не бачить! Та ще й нескінченні образи на адресу неприємних йому людей, які не присутні та не мають змоги відповісти й дати здачі! А в очі сказати слабо?
Соловйова слухати неможливо! Крикливий горлопан весь час щось горланить. Постійні істерики в ефірі та з'ясування стосунків. Розбиває склянки у нападах ненависті до своїх звукорежисерів.
Уявив себе гуру, оточив гуртком однакових експертів і думає що розумнішого за нього немає. Усіх перебиває, робить із себе знавця у всіх сферах. Гостям студії не дає висловити свої думки до кінця. Якщо не може зі своєю тупістю заперечити аргументовано співрозмовнику то просто виганяє зі студії. І чимало рашистів вижив з ток-шоу, слиною бризкав... Досить мерзенний! Якась невихована істота!
Найгірший різновид хама - з інтелектом і без душі.
Своїми нікчемними артистичними хвастощами остаточно дискредитує себе. Комічно показує карате, бо вважає себе володарем чорного поясу, що веселить справжніх каратистів. Дуже багато кривлянь, неприємно дивитися його пародії. Це серйозна передача і треба поводитися відповідно. Перетворив передачу на низькопробну й гумористичну, немає інтелектуальної глибини, не вистачає гострих дискусійних сутичок різних політичних думок!
Якось по-дитячому, коли грали у дворі у війну, виглядають його кривляння німецькою. Ріже слух! Наче гавкає вівчарка. Доросла людина. То верещить, то лається, постійно обзивається, кричить щось німецькою.
Кривляння, Рудольфовичу, залиште гумористу Галкіну!
А то занадто весела передача виходить!
До речі, 2022 року Максим Галкін засудив війну проти України:
- Не може бути виправдань війні! Ні війні!
Соловйов будь-якої миті може змінити свої погляди.
Клоун у польоті перефарбовується.
Тричі змінював сім’ю і коханих.
Правильно про телеведучого сказав конкурент пропагандистської годівнички такий же слизький та розумний стукач спецслужб Доренко:
- Геть від мене, мерзенна карлице!
Та про Соловйова вже й пісні складають!
І не хто не будь, а культовий музикант Борис Гребенщиков, який в перший день повномасштабного вторгнення росії в Україну назвав війну справжнім безумством і заявив, що ті, хто розв'язали бійню, збожеволіли і є ганьбою росії. У пісні «Вечірній М» співається про «справжнього трудівника наших часів» — головного пропагандиста:
Не в захопленні від Соловйова і його колега по Першому каналу Іван Ургант, який виступає проти війни росії з Україною. Ургант наніс собі на обличчя принесений на його шоу косметичний засіб і відзначив приємний запах маски, а коли дізнався, що косметику виготовили з солов’їного посліду, то сказав, натякаючи на Соловйова:
Свої прізвиська Соловйов заслужує тяжкою працею!
Іноді на Соловйова, як і на його підлеглого Сатановського, щось находить і починає травити байки про свою молодість у дикі 90-ті. Звісно, про торгівлю горілкою, як і патріарх Кирило про мільярдне завезення до країни цигарок, ні слова, - бо обоє ж дуже моральні! – не курять і не п’ють та й інших не споюють! Мовляв, у ті далекі бандитські роки ще аспірантом переганяв автомобілі з Азії, шив і продавав шапки, навіть, працював двірником. А потім у бізнес - і в сім'ї з'явилися гроші!
Хто ж вам, Володимир Рудольфович, повірить?
Як було насправді?
У дівчини Соловйова тато був генералом зовнішньої розвідки, який його повсюди й проштовхував. Які шапки? За радянських часів без знання східної мови вступив у далекосхідний відділ, без черги - до КПРС, легко обійшов масу претендентів і стажувався в США.
Та без волохатої руки у таких справах ніяк!
Шановна брехлива пика, краще б ви, дійсно, у двірники пішли!
ВІЧНИЙ «АД'ЮТАНТ КОГОСЬ ІЗ ЯСНОВЕЛЬМОЖНИХ»
Ще один колишній міністр культури.
Працював у Малому театрі в москві, 26 років був його художнім керівником, а популярним став після ролей розвідників у фільмах «Ад’ютант ясновельможного» і «ТАРС уповноважений заявити».
Як міг, догоджав усім правителям.
У 1979 році вважав за честь і з радістю грав у спектаклі за вигаданими спогадами керівника СРСР Брежнєва. На таку тупу брехню глядачі й безплатно йти не хотіли. Тож одного разу грав роль вождя, а в залі було порожньо. Ніхто з колег актора не насмілився намаханому сказати, що на його кривляння нікому дивитися, і варто просто звалити в гримерку та по пивку або винцю чи перекинутися в карти...