Ермітаж не розвивається. В Ермітажі по музейних залах розвивається лише торгівля сувенірами та одягом з лотків. Через дурну навігацію люди не можуть знайти картини, що їх цікавлять. У вказівниках не розібратися, за стійками адміністраторів завжди порожньо. Багато експонатів немає на своїх місцях – їх постійно кудись прибирають. В Інтернеті є світлини Ермітажу за радянських часів: тоді на стінах музею не було вільного місця – картини висіли від стелі до долівки. Подекуди й стіни не видно!
Зараз на довжелезній високій цілій стіні всього 2 або 4 картини. Люди ходять сюди стінами милуватися? Теж саме і в Третьяковці. Запитайте співробітників і ті скажуть: основний фонд – у сховищах!
По документах в Ермітажі такі запасники, що можна заснувати великий музей у кожному місті рф. І багато чого не виставляється ніколи. Адже на вітринах мізерний відсоток від усіх багатств - переважна більшість у запасниках. Ермітаж, начебто, забитий цінностями під зав'язку – кілька мільйонів екземплярів. Навіть якщо проводити ревізію, це займе кілька років... Скарби Ермітажу - як айсберг, видно лише невелику частину, решта десятиліттями лежить у запасниках.
Але багато експонатів, які цікавлять безліч спеціалістів по всьому світу, ніколи не виставляють. Весь час музейне керівництво заявляє різні причини. Музей фактично не проводить виставки. І свої експонати не передає на виставки іншим музеям. Бояться викриття! За російськими та й міжнародними законами інші музеї мають розписатися, що прийняли оригінал. Але спеціалісти відразу побачать, що це копії. І ні перші, ні другі не хочуть публічного звинувачення. В росії ще можна домовитися, щоб не проводилася обов’язкова експертиза перед і після виставок за обміном, та й то не з усіма, а про закордон - забудьте!
Коли народ обурюється, що Піотровський зрівняв ціни на білети і вартість відвідування Ермітажу зробив такою, як і для іноземців, то Борисович називає росіян жадібними, яким шкода грошей на білет. Навіть не може собі уявити, що хтось з поціновувачів купує білет за останні гроші чи відмовляє собі в їжі. Щоб безплатно потрапити до Ермітажу один раз на місяць потрібно вистояти не менше 6 годин. Особливо, весело взимку мерзнути на морозі. А як з дітьми чи вагітним?
Випадкових співробітників тут немає! Кланова система. Нікого з вулиці не беруть, приймають на роботу лише через знайомих та добре перевірених і хто в темі. В колективі злодійські ролі давно розподілені, суцільна кругова порука, - навіщо випадкові очі та вуха? Створювати сімейні клани у керівництві музеїв дуже небезпечно. Все буде шито крито протягом багатьох років.
Піотровські господарюють в Ермітажі ще з кінця 20-х років минулого століття, коли іноземцям за безцінь продавали «непотрібні культурні цінності». Піотровські давно прибрали тут все до рук.
Їх знають як постачальників предметів мистецтва для еліти.
Ермітаж - ласий шматочок.
Прихід батька Піотровського на посаду директора пов'язаний з крадіжками книг з бібліотеки цього музею, за що попереднього боса вигнали, а на його місце певні нечисті на руку кола посадили свого і з ним розтягували цінності і за Брежнєва, і за Горбачова. А починав татусь Борисовича з проведення в Ермітажі таємних весіль для начальства.
Піотровські ніяк не можуть позбутися посади. Хто їх відпустить? Якщо у сховищах Ермітажу провести незалежний аудит, то суспільство не винесе всієї правди про мізерні залишки оригіналів.
Тож, в музеї мають готувати третє покоління Піотровських.
Син Борисовича – віце - губернатор, п'яниця та патологічний гравець, скоро сидітимемо в кабінеті татка в Ермітажі та на шиї росіян!
Династія керівників Ермітажу…
Злодій має сидіти в тюрмі
Не держава, а якийсь рашистський злодійський банда!
ХИТРЮЩИЙ ГОЛОС ПРОПАГАНДИ
Авторитетний телеведучий і найкращий майстер брати інтерв’ю.
Пропагандист кремля з величезним 60 - літнім стажем.
Брехня – то справа всього його життя.
Часто з'являвся на західних телеканалах, щоб пояснювати погляди Радянського Союзу за часів холодної війни. Можна повчитися його тонкому відчуттю як, коли не обдурити, то хоч збити з пантелику не дуже розумних слухачів! Знає, що хочуть почути від нього простаки!
З тими, хто має клепку в голові, телеведучому важче!
Розумніші відразу відчувають, що вся аристократичність і джентльменство телеведучого - то награне, поверхове, пусте!
За радянських часів популярного телеведучого намагалися зробити совістю російської нації, як Сахарова чи імперця Лихачова, але інтелігенція не сприйняла агента таємної поліції, який занадто тісно пов’язаний з режимами. Тоді з комуністичним, зараз – з путінським. Коли спілкується з порядними людьми, а не з брехунами, а то й мерзотниками, яких табунами рашистське телебачення жене до нього на інтерв’ю, то розгублюється і втрачає мову, наче ніколи не бачив чесних!
Незадовго до розвалу СРСР Горбачов дозволив, щоб телепередачі виходили наживо, і цензурі просто неможливо стало працювати. Як простежити за змістом, якщо все сказане відразу йде в ефір?