<p>ОЛЕГ - КНЯЗЬ КИЇВСЬКИЙ </p>IНе у гості, а на костіХодили козари.Та не пиво ж і їм буде,А кров та пожари!Вже зібрався Олег віщийНа вражу недолю,Їде конем білогривимПо чистому полю.Блищить броня цареградська,Шелом аж палає,І кінь його білогривийСоколом ступає.Олег їде чистом полем,Грає білогривий, -Але хто ж то коло гаю,Як молоко, сивий?Лиш палиця коло ньогоТа гуслі без струнів…То великий старець божий,То віщун Перунів.І Олег до того старцяКоня повертає,Через сідло поклонився,Віщуна питає:"Скажи мені, старче божий, перунів пророче, чи живо я, чи не живо сплющу свої очі?І не бійся і не тайся,Я дармо не схочу,Я за слово правдивеєТебе озолочу…""Та мені-то, - віщун каже, -Нічого боятись,А золотом твоїм, княже,Не озолочатись.Не ношу я срібла-злота,Князів не боюся,А що буде із тобою,Я не потаюся.Щасливий ти, пане княже!Недолі не знаєш,Та, як будеш умирати,Мене спогадаєш.Слава твоя, княже, ходитьПомежи землями,В Цареграді прибиваєшТи щити на брамі.Тебе, княже, не спиняютьНі яри, ні гори,Під тобою затихаєІ синєє море.Твої броні золотоїМечі не рубають,І острії вражі стрілиПомимо літають.Під тобою й білогривийЧинить твою волю:То літає, як шалений,По вражому полю,То спиниться, як камінний,Як вудила здвинеш, -А все-таки ти од нього,Ти од коня згинеш!"І подумав Олег віщийТа й не довіряє,Через гриву похилився,Із коня злізає,І крутую шию гладить,І став промовляти:"Жаль великий мені, коню,Тебе покидати!..Таж ми разом, вірний коню,Вийшли з Новгороду.Разом пили і мутилиДніпровськую воду.Таж ми разом, вірний коню,Пролітали гориІ ходили за славоюАж за синє море.І, як щита в ЦареградіПрибивав до брами,На твоїх стременах злотихЯ стояв ногами.Тепер годі, вірний коню,Йди собі гуляти,А мені в твої стременаБільше не ступати!..У стремена не ступати,В сідлі не сидітиІ з тобою в чистім поліВітром не летіти…Гуляй собі, вірний коню!А ви, мої діти,У зелену паполомуКоня одягніте,І давайте йому питиІз мої криниці,І давайте йому їстиЯрої пшениці!.."І вірнії його слугиБілогрива взяли,А другого - вороногоКнязеві подали.II
