Ба, надходить і проходитьНе час, не година,Аж гуляє Олег віщий,Гуляє дружина;І срібнії й золотіїЧари вихиляєІ давнії і новіїБійки споминає…"А що ж кінь мій білогривий?"Олег запитався."Не питайся, ясний княже! -Слуга обізвався. -Давно уже білогривийГуляє на воліКоло Дніпра широкогоНа чистому полі;Там вовки його годують,Птахи доглядають,Буйні вітри його чешуть,Дощі вимивають.І на ньому уже, княже,Зіллям зеленитьсяНе зелена паполома -Зелена травиця".І тримає Олег чаруТа й не випиває,Похилився головоюТа й собі гадає:"Не чекав же мої смерті,Згинув білогривий,А де ж слова твої віщі,Віщуне ти сивий?"І поїхав Олег віщий,Поїхали гості.Коло Дніпра на березіОглядають кості.Там дощі їх розмивають,Порох засипає,І над ними буйний вітерТраву хилитає…І олег на білий черепНаступив ногоюІ говорить: "Спи, мій коню,В мирі та спокою!Та не жалуй на Олега,Що він тебе кинув,Що без нього ти без славиСеред поля згинув…Не на мене, коню, жалуй,Не на пана свого,На віщуна, коню, жалуй,Віщуна старого!.."Але знати, пане-брате,Того не бувало,Щоби слово віщуновеДармо пропадало.І ще кості білогриваВода не обмила,Як гадюка у черепіГніздо собі звила.І тілько йно Олег віщийЧереп наступає,А гадюка у черепіВже піну пускає.Олег череп наступаєЗ віщуна сміється,А гадюка у черепіВже пінить і в'ється…Олег мову починає…Скочив, як на муках:Йому в ногу засмокталасьЧорная гадюка.І промовив Олег віщий:"Твоя правда, сивий!Згубив мене мій кінь вірний,Мій кінь білогривий!"* * *Зеленіє на могиліСвіжая дернина;Над Олегом п'є-гуляєСивая дружина.І срібнії й золотіїЧари вихиляєІ давнії і новіїБійки споминає.<p><strong>ПАВЛО ПОЛУБОТОК</strong></p>
