Це була ідеальна можливість накивати п’ятами. Я ненавидів прощатися. Тихенько, щоб не потривожити їх, я підвівся й вийшов. Поволі зачинивши за собою двері, побачив, як крутнувся в мій бік телевізійний давач Марка; його діафрагма швидко скоротилась і розширилась у електронному підморгуванні. Я підморгнув йому у відповідь і зачинив двері, розвернувся й неквапом піднявся сходами.
Хай як мені подобалася ця планета та її громадяни з їхньою політичною мономанією, я знав, що вона не для мене. Надто цивілізована й мирна. Чим би я заробляв на життя без злочинності й без поліції?
Уперед, Джиме, вперед! Зорі твої!
