Для тих, кому палеонтологічні знахідки все ж видаються недостатньо переконливими доказами еволюції, знайдеться яскравіший приклад. Він спростовує ще одне хибне твердження про те, що для спостереження виявів еволюції треба значні проміжки часу. Йдеться про нільського багатопера. Це прісноводна риба, яка, як зрозуміло з назви, водиться в заболочених заплавах Нілу. Нільський багатопер особливий тим, що має два органи дихання та здатний вибиратися з води й повзати суходолом. По суті, цей вид риб просто зараз відтворює еволюційний шлях первісних дводишних риб, які першими опинилися на суходолі 400 мільйонів років тому й потім еволюціонували в наземних амфібій. Професорка Емілі Станден з Університету Оттави провела серію експериментів із метою довести, що нільський багатопер у буквальному сенсі перебуває в процесі еволюційного переходу з одного середовища в інше. Дослідниця вісім місяців утримувала щойно вилуплених мальків багатопера на суходолі, після чого порівнювала їх з іншими багатоперами, які перебували у воді. Так ось, ті рибини, що росли на суходолі, повзали швидше та вправніше за тих, що росли у воді. Вони тримали голову вище та менше вимахували хвостами. Змінилася навіть анатомія: кістки в передній частині тіла набули такої форми, що плавці стали більше схожими на лапи. І це тільки за одне покоління!
Які ще докази еволюції вам потрібні?
Уявіть, що за багато тисяч років від сьогодні астронавти із Землі дісталися найближчих зоряних систем, знайшли там землеподібну планету й виявили на ній життя. Запитання: що саме вони побачать? Який вигляд можуть мати розвинуті позаземні істоти?
Коротка відповідь: певна річ, ми не знаємо. Але ніхто не забороняє висувати обґрунтовані припущення. І для того, щоби принаймні спробувати уявити іншопланетну біосферу, варто уважно придивитися до життя на Землі, поки що єдиній планеті, яка уможливила появу складних істот, здатних розмножуватися й еволюціонувати.
Отже.
Усе живе на Землі складається з чотирьох елементів: кисню, вуглецю, водню й азоту. І це не збіг, що всі названі елементи належать до п’ятірки найпоширеніших у Всесвіті (п’ятий серед них — гелій, але він інертний, тобто практично не бере участі в хімічних реакціях). Це означає, що навряд чи основою позаземного життя стануть елементи на кшталт берилію, цинку чи хлору. Незважаючи на хімічну активність останніх, їх просто надто мало для побудови складних макромолекул. Майже напевно будь-яка іншопланетна форма життя складатиметься з тих самих кисню, вуглецю, водню й азоту.
Далі. У біосфері Землі з перелічених чотирьох елементів найпоширенішим є кисень. (Невелика ремарка: йдеться не про атмосферний кисень, яким ми дихаємо, а про атоми кисню в органічних молекулах.) Так, масова частка кисню в тілі людини становить аж 65 %. Попри це кисень — не головний елемент життя. Вуглецю в тілі людини втричі менше, близько 18 % за масою, але він набагато важливіший. Вуглець — основа всього. Його атоми є таким собі каркасом для всіх органічних молекул. Вітаміни, білки, гормони — це, по суті, карбонові каркаси, на які нанизані атоми кисню, водню й азоту. Виникає запитання: що такого особливого у вуглецеві, що зробило його основою всього живого на Землі?
Причина криється в хімічних властивостях вуглецю, а їх, як ви пам’ятаєте зі шкільного курсу хімії, визначає кількість електронів на зовнішній електронній оболонці. Наприклад, кисень має на зовнішній оболонці 6 електронів. Для того щоб оболонка була повною, потрібно 8 електронів, відповідно кисень може утворювати хімічні зв’язки, лише відриваючи 2 електрони від сусідніх атомів. Натомість у, нехай, літію на зовнішній оболонці тільки 1 електрон, тож під час формування зв’язків літій легко його віддає. Вуглець особливий тим, що на його зовнішній оболонці розташовані 4 електрони. Тобто він однаково легко може й віддавати, і приймати 4 електрони, і це дає йому змогу утворювати значно більшу кількість стабільних з’єднань порівняно з рештою елементів періодичної системи, разом узятих.