Але найбільше мене потішило море, температура якого була 17–18 градусів! Не скажу, що на пляжі ніде було ступити — у воду лізли найвідчайдушніші, та коли я занурила руку у морську піну, то відчула, що не поїду звідси доти, доки не відчую, яке воно, Середземне море у грудні.
Море виявилося лагідним і спокійним, хоча молоді туркені, що прогулювалися узбережжям з діточками, дивилися на мене як на божевільну. Згодом я довідалася, що кілька років тому, коли температура в Анталії опустилася до +3, дітей не пустили до школи — для них це був неймовірний холод.
А пізно ввечері можна піти до дивовижної турецької лазні хамам, де тебе просто огорнуть з голови до ніг ніжною білою піною, а тоді змиють і зчистять з тебе спеціальними рукавичками, тканими з кінського волосу, всю втому, що накопичилася в тобі за останні роки. А після цього вийти надвір і пірнути у басейн з підігрітою морською водою і плавати, час від часу перевертаючись на спину, і дивитися на зорі.
Коли я запитала у жінки-гіда на ім'я Небохат (вона супроводжувала нас під час екскурсії), чим пояснити це готельне диво, вона розповіла, що років двадцять тому в Туреччині прийняли закон, за яким приватним підприємцям, які хотіли займатися готельним бізнесом, держава почала здавати землю в оренду на 49 років БЕЗКОШТОВНО! Отже, збудувавши готель, ти майже півстоліття отримуєш з нього прибутки, а після цього повертаєш і землю, і все, що на ній побудував.
З усього видно, що закон цей діє надзвичайно успішно, бо все морське узбережжя вкрите розкішними і не дуже будівлями, а в останні роки в Туреччині почали зводити величезні готелі на кшталт зовсім новенького «Кремля» з багатьма позолоченими вежами і навіть з до болю знайомою зубчастою «кремлівською» стіною з червоної цегли. Я запитала, чи не збираються спорудити там і міні-мавзолей з муляжем Ілліча, на що ввічлива пані Небохат відповіла, що, здається, поки що ні…
У мене була можливість разом з колегами- журналістами, які брали участь у цьому прес- турі, відвідати кілька п'ятизіркових анталійсь- ких готелів: Ріксос, Сангейт та Конкорд (останній за своїми обрисами нагадує велетенський літак). І скрізь вражала прекрасна архітектура, чудове оздоблення, стильні меблі, скульптури й картини. В Ріксосі, що розташувався у 30 кілометрах на південний захід від Анталії в районі Белек і де я прожила останні два дні своєї бліц-подорожі, головний корпус оточений каналами, штучними затоками й озерцями, по яких влітку мешканців готелю на гондолах доправляють до моря. Хоча й пішки туди йти зовсім близько — хвилин п'ять.
Всередині головної будівлі є дельфінарій, що діє цілий рік, є ціла італійська вулиця із затишними кав'ярнями, бутиками, ювелірними магазинами найвідоміших фірм.
І в кожному готелі є своя дільниця вілл, де відпочивають просто заможні і дуже-дуже заможні клієнти. У грудні тут дозрівають банани, квітнуть троянди і милує око смарагдово-зелена трава.
Звичайно, не можна розраховувати на те, що під час короткого зимового відпочинку в Анталії погода весь час буде по-весняному лагідна й безхмарна. В останній день перед відльотом до Киева почався дощ, який вночі перетворився на справжнісіньку бурю. З неба лилися потоки води, раз у раз спалахували блискавки й гуркотів грім. Але й без морських прогулянок готель міг запропонувати стільки спа- процедур, які входили в оплату путівки, що нудьгувати не було часу. До того ж вишукані страви та напої також створювали святковий настрій.
— Невже в таку погоду можна літати? — раз у раз запитувала я веселого бармена, що завзято змішував коктейлі для відвідувачів бару.
— Можна, можна, — відповідав він і наповнював келихи різнобарвними трунками. — Ось випийте трохи лікеру бейліс і побачите — дощ припиниться.
Я вирішила перевірити, чи й справді це допоможе, але, на всяк випадок, ще й глянула на щойно придбане у сувенірній крамничці «око пророка» — скляну кульку, зроблену у вигляді синього ока з чорною зіницею посередині. Вважається, що це око відводить біду й допомагає від пристріту. Не знаю, котра з прикмет подіяла, але наступного ранку наш літак хвилина в хвилину злетів з аеродрому в Анталії. А вже за кілька годин ми ступили на рідну українську землю, і водій маршрутки, що йшла з аеропорту Бориспіль до Києва, кричав, підштовхуючи мене у спину:
— Женщіна, шо ви сталі на праходе, как статУя! Піхайтє сумку пад сіденьє і садітесь, в багажном атделєнії нет места!
А тепер корисні поради:
Відпочинок у Туреччині взимку приблизно вдвічі дешевший, ніж під час туристичного сезону. Так, наприклад, тижнева путівка на дві особи в п'ятизірковому готелі «Амара Дольче Віта» (включно з авіаперельотом, чудовим номером, сніданком-обідом-вечерею, спа-процедурами і ще багатьма безкоштовними й дуже приємними додатками) коштує $ 900.
Завзято торгуйтеся з продавцями не тільки на базарі, а й у крамницях. Ціни можуть бути завищені вдвічі і більше.
