Убивчий білий полностью

— Найвідоміші саме вірші на цю тему,— відповів Страйк.— Катул був закоханий у старшу жінку.

— Аамір не закоханий,— заперечила Робін.— Ти чув запис.

— Так, кохання там не чути, це точно. Однак я б хотів знати, звідки ті тваринні звуки, які він видає вночі. І на які скаржаться сусіди.

Ногу сіпав біль. Помацавши місце, де сходилися кукса і протез, Страйк зрозумів, що почасти це через те, що останній він чіпляв похапцем, у темряві.

— Не проти, якщо я заново...

— Та вперед,— відповіла Робін.

Страйк закасав холопу штанів і зняв протез. Нещодавно довелося протягом двох тижнів обходитися без нього, і тепер шкіра на кінці кукси почала протестувати проти поновленого тертя. Витягнувши з наплічника крем, Страйк щедро намастив його на червону шкіру.

— Треба було давно вже зробити,— вибачливо мовив він.

Виснувавши з наявності наплічника, що Страйк ночував у Лорелеї, Робін раптом подумала, що він міг бути зайнятий приємнішими речами, ніж піклування про ногу. Вони з Метью не мали сексу від самого святкування річниці.

— Посиджу трохи так,— сказав Страйк, закидаючи наплічник і протез на заднє сидіння «лендровера», де, як він тепер помітив, були тільки картатий термос і дві пластянки. Оце розчарування! В минулі рази з Лондона виїжджали з повною торбою харчів.

— Печива не брала?

— Я думала, ти хочеш схуднути.

— Всякий компетентний дієтолог скаже, що з’їдене в машині в дорозі не рахується.

Робін заусміхалася.

— «Калорії — то фігня: дієта Корморана Страйка».

— «Голодний страйк: як мене морили голодом у машині».

— Ну, ти ж мав поснідати,— озвалася Робін, і на власне роздратування знову подумала, що він міг просто знайти собі цікавіші справи.

— Я снідав. А тепер хочу печива.

— Якщо зголоднів, можемо десь зупинитися,— сказала Робін.— Часу маємо повно.

Робін натиснула на газ, обганяючи двійко повільних машин, а Страйк замислився про легкість і спокій, які не можна було приписати тільки полегшенню від знятого протеза чи навіть утечі з Лорелеїної квартири, від кітчевого декору і розбитого серця власниці. Сам той факт, що з Робін за кермом Страйк зняв протез замість сидіти, напруживши всі м’язи, був украй незвичним. Він не просто боровся з тривожністю, що після вибуху в машині та втрати ноги наплигувала щоразу, коли кермував хтось інший; Страйк також мав таємну глибоку відразу до водіїв-жінок — упередження, яким він (на власне переконання) завдячував жасним дитячим враженням від своїх родичок за кермом. Але і не через прозаїчне задоволення компетентністю Робін Страйк зрадів, коли вранці побачив її за кермом. Тепер, поглядаючи на дорогу, він відчув гострий спазм, повний водночас радості й болю,— це повернулися спогади: ніздрі знову виповнював аромат білих троянд, Страйк знову обіймав Робін на сходах у день її весілля, відчував доторк її губ до своїх серед спеки й сопуху парковки.

— Не передаси мені темні окуляри? — спитала Робін.— Отам у сумочці.

Страйк передав.

— Будеш чай?

— Пізніше,— відповіла Робін,— а ти пий.

Страйк узяв із заднього сидіння термос і налив собі повну пластянку. Чай був саме такий, як він любив.

— Я вчора питав у Іззі про заповіт Чизвелла,— сказав Страйк до Робін.

— Великий спадок? — спитала Робін, згадавши пошарпаний інтер’єр будинку на Ебері-стріт.

— Значно менше, ніж можна було уявити,— відповів Страйк, дістаючи записник, куди занотував усе, що розповіла Іззі.— Олівер мав рацію. Чизвелли останнє доїдають... звісно, у відносному сенсі,— додав він.— Вочевидь, батько Чизвелла спустив свої капітали на жінок і коней. Чизвелл дуже важко розходився з леді Патрисією. Її сім’я була багата і могла собі дозволити найкращих адвокатів. Іззі з сестрою не бідують завдяки рідним з боку матері. Мають трастовий фонд, що пояснює ошатну квартиру Іззі в Челсі. Мати Рафаеля отримала чималі аліменти, після яких Чизвелл лишився майже без нічого. Та й те, що мав, заклав у ризиковану гру на біржі за порадою свого зятя-брокера. Цей Торкс, наскільки я зрозумів, сильно тим переймається. Іззі просила нас сьогодні про це не згадувати. Криза 2008 року лишила Чизвелла ні з чим. Він намагався скласти плани на власну смерть. Коли лишився без грошей, записав, що передає коштовний спадок родини і Чизвелл-гауз старшому онуку...

— Принглу,— підказала Робін.

— Що?

— Прингл. Так називають старшого онука. Фіззі має трьох дітей,— пояснила Робін.— Іззі всякчас про них балакала. Прингл, Флопсі й Понг.

— Ісусе Христе,— зітхнув Страйк.— Якісь Телепузики.

Робін засміялася.

— ...а так Чизвелл, вочевидь, вирішив, що поверне статки, якщо продасть землю навколо Чизвелл-гаузу і не надто дорогі серцю предмети. Будинок на Ебері-стріт перезаклали.

— Тож Кінвара з кіньми живе в будинку прийомного онука? — спитала Робін, перемикаючи передачу, щоб обігнати вантажівку.

— Так, Чизвелл додав до заповіту лист із побажаннями і просив, щоб Кінвара лишилася в будинку на все життя чи поки не вийде заміж знову. Скільки років тому Принглові?

— Гадаю, зо десять.