…Чи в огняній геєні,чи в темряві без краю доведетьсямені на вік віків з душею пробувати,та радощі моєї не зруйнуєсам князь темноти, радощі від того,що на мені не важить кров Месії,що він її за мене не пролива ні краплини.Старий: Як могло те статись?Міріам: Ненависть врятувала від гріха.Старий: Кого ж ненавидиш?Міріам: Всіх вас, себе і світ.Старий: За тебе теж пролита кров, та дармо,бо ти не прийняла святого дару.

"Богословский" диспут закончен. Неправы оба. Ибо печать первородного греха имеет на себе каждый смертный человек — хочет он того или нет. Спаситель искупил первородный грех. Поэтому воскреснет каждый — хочет он того или нет. И не принять "святого дару" не получится ни у кого. Ни один из героев Украинки, ни все они вместе со своим автором не могут отменить того факта, что Спаситель спас каждого. Только одержимая может радоваться и тешить себя мыслью, что ее "ненависть врятувала від гріха". В смысле: от спасения.

Не веря ни в спасение, ни в воскресение Спасителя она, тем не менее, пугает Им римлян:

Міріам: …Нехайтам стережуться цар,і цезар,і весь синедріон, пекельна рада!Преторіанець: (хапає її за руки, киває на слугу)А дай шнурка, ми спутаємо кізку,щоб не брикала дуже.Міріам: Що? В’язати?(зручно нахиляється, бере камінь і пускає в голову слузі)Хоч одного, та все ж покарбувала!(Слуга одною рукою обтирає кров, а другою помагає в’язати Міріам)Хотіла б я всю вашу кров пролити,віддячити за жертву… О, будьте прокляті!Слуга: Хто?Міріам: Всі ви! Цезар,синедріон, і цар,і весь народ!…Я проклинаю вас прокльоном крові!Слуга: Що суджено клянучому?Голоси вюрбі: Каміння.(люди набирають каміння із диким ревом кидають на Міріам)Міріам: Месіє! Коли ти пролив за менехоч каплю крові дарма… Я теперза тебе віддаю… життя… і кров…і душу… все даремне!.. Не за щастя…не за небесне царство… ні… з любові!(Падає під градом каміння).

Для атеиста непонятно, что Царство Божие — это совершенное единение с Богом. А "Бог есть любовь" (1 Иоан. 4:8). И вот якобы "з любові" героиня отказывается от Царства Божия. Пойми, кто сможет. Каким же духом была одержима Мириам? Понятно, что не Святым Духом. Отсюда становится понятна хула на Бога Отца и на всех, кто составил христианскую церковь (Тело Христово).

Как известно, поэма была написана за одну ночь. Эту ночь Украинка провела у постели умирающего от чахотки С. Мержинского. Именно в ночь его смерти она занималась своим "богословием". Каким же духом вдохновлялось это творчество?

Взгляды автора не очень отличались от взглядов героини. Она неплохо относилась к своему "лирическому герою". Потому что одержимая героиня поэмы — это второе Я автора. Она писала А. Крымскому:

"Коли що надається до щирої ідеалізації в первісному християнстві, то… те нове для античного аристократичного світу почуття всепрощаючої симпатії, що так красило відносини Христа до його зрадливих і тупих учеників (не один класичний філософ не простив би в такому становищі своїм друзям)". Разумеется, разделить это чувство "всепрощающей симпатии" она была не в состоянии. Потому что в Бога не веровала.

Перейти на страницу:

Похожие книги