Один старий моторний ПівеньВ обід у зній забравсь далеко від жилля,Сів одпочить на дуб в тіні проміж гілля. Підкралася Лиса (лукавий звіку злидень). І каже з ласкою, стончивши голосок:— Здоров був, серденько, добрий день! Спустись, родинонько, до мене на часок; Чи чув? В нас з дробиной це згода вже із тиждень? Я ж се на радощах прибігла повістить. Одложмо колотню да нум по-братськи жить; Спустися, братику, я тебе поцілую.— О, поздоров тебе, мій любий брат, гаразд, — Їй Півень одвічав. — Я дуже згоді рад,Спасеть тебе за добру вість такую!.. Зараз... А глянь же, глянь, якая пиль курить! Се, мабуть, ще гонці сей мир благовістить... Ні, бачу, се хорти з ошийником на шиї. Пожди же, я спущусь, чого тебе барить!— Прощай! — Лиса на те. — Мні треба йти борзієЩе дробини оповіщать. — Да в гай чимдуж навскоки Пустилась утікать.А Півень ошукав, вхопившися за боки, Над ляком хитрої узявся реготать...Як любо брехуну брехнею одвертать!<p>ЖІНКИ ДА ТАЙНА</p>
