Хто Добрість, Грицьку, нам намалював плаксиву,Понуру, мов чернець турецький, і сопливу,Той бісів син, коли не москаля підвіз,Той Добрості не зна, не бачив і не чує.Не пензлем той її, але квачем малює,Той Добрість обікрав. Не любить Добрість сліз,Вона на всіх глядить так гарно й веселенько,Як дівка, од свого ідучи панотцяДо церкви - до вінця,Глядить на парубка, мов ясочка, пильненько.Не квасить Добрість губ, бо із її очейПалає ласка до людей.Вона регоче там, де і другі регочуть,Сокоче без брехні, де і другі сокочуть,І не цурається гульні і вечорниць,Чорнявеньких дівчат і круглих молодиць.Вона й до милого пригорнеться поволі,Та ба! та не дає рукам, як кажуть, волі,Вона й горілочки ряди-в-годи хлисне,Та носом, мов свиня, по улиці не риє,По-сороміцькому не кобенить, не виє,Під лавкою в шинку, мов цуцик, не засне.Вона, де треба, пожартує,Та з глуздом жарти всі і з розумом міркує.Вона не виверта спідлоба білків,Мов цап, задушений в кошарі од вовків,Не стогне, не сопе і нігтів не кусає,То з тим, то з сим таки слів скільки погадає.Як патока, так річ у неї на губах,І сміх її цвіте, мов мак, що на грядках.Для неї все одно, що в згоді, що в пригоді:Бог лучче, каже, зна; він сам зна - поки годі.Хоч кіл на голові, як кажуть, їй теши,Хоч ти візьми її - печи або души,Не зна вона, що то людські переполохи,І не лякається ні од чого нітрохи.Як паля в лотоках, простісінько стримить,Хоч хвилі як в неї бушують і бурхають,Хоч на неї шматки із криги напирають,-І Добрість так в біді і в лісі так стоїть.Нехай гострить свою, мов бритву, доля косу,А Добрість вигляда, як камінь з-під покосу:Наскочить на його коса, задзеленчить...Хрусь надвоє!.. мов скло, а камінь все лежить!Нехай, як хоче, море грає,Нехай роз'юшений так, як бугай, Нептун [2]Тризубцем байдаки і човни вивертає,-А човник Добрості, шамкенький, мов цвіркун,Як селезень, на дно за качкою пірнаєТа вп'ять звідтіль наверх без шкоди виринає -До берега ставка ціленький допливає.Не любить Добрість сліз. Буває червакуВсього, як кажуть, на віку!Бува, що і її зле панство зневажає,Мов товарякою, так нею повертає,-Чи вже ж і голосить? І, в лихоті своїйРозприндившись, скакать у яму їй живій?Здихне там нищечком під ніс собі до бога,Із лиха заспіва, та й за своє, небога:Бо серце їй, що тьох, знай, шепче, що той є,Хто за терпіннячко спасіннячко дає.Зна Добрість, що який бог змочить їй свитинку,Той висушить з неї останню капелинку,Що бог не мачуха: хоч трошки й поскубе,Та вп'ять пожалує, пригорне до себе.Трапляється і те, що паплюга, брехня,Із висолопленим жалом, неначе списом,Як циндря гаспидська, до ворогів ганя.Сектує на неї і позирає бісом;Що заздрість з жовтими очима, мов жовтки,З кошачими, мов чорт, на пальцях пазурами,Де ступить Добрість, скрізь копа під нею ями:Пекельнії її губки, мов пауки,Чи на василечки, чи на чебрець наскочуть,-Замість щоб мед з їх брать, одну отруту смокчуть.А Добрість не вважа на злії язики,Не пристають людські до неї побрехеньки,І як в калюжах в дощ хлюпощуться гуски,То, стрепенувшись, вп'ять виходять з їх сухенькі,-Так Добрість чепурна виходить із брехні,У неї ворогам одкази все одні:Хто часнику не їв, той і смердіть не буде,А добрий ворогів завсігди перебуде.Псу вільно й на попа брехать, як кажуть, всеСобака гавкає, а вітер те несе.Од злиднів не втечеш ні вдень, ні серед ночі:У Заздрості, мовляв Пархім, попівські очі.Бог з нею!.. їй - в завість,А Добрості - в користь!«Сіль в вічі, в зуби їй печина»,- Добрість кажеТа й хоч якій брехні сим словом рот замаже.Як шкурка з бузівка у шевчика в рукахАбо у лимаря в зубах,Чого не витерпить, що їй не виробляють!Смердячим дьогтем їй і жиром доїдають!Крий боже! що їй мук, голубці, завдають!І крутять, і вертять, і пруть, і мнуть, і труть,І в дудку зцуплюють, і рвуть, і натягають,І в сто погибелей муцують, і згинають...Що збоку чоловік, зирнувши, задрижить!Подума: тільки вже на світі їй і жить!Аж ось! Глянь: лимар наш сю шкурку підіймаєІ юхтою її або габельком величає,І щоб за шкурку мав п'ять золотих узять,То за габелька він не хоче й десять брать!Так Добрість на світі чим більш в нудьзі помнеться,Чим більш, мов реп'яхів, лихоти набереться,Чим сала більшенько за шкуру їй заллють,-Тим більше за неї, де повернись, дають.Адже ж за битого, наші батьки мовляли,Небитих двох колись не раз притьмом давали,Та ба! та й чотирьох не квапились, не брали!Нехай в олійниці олійник тараномМакухам завдає якмога гіршу муку,-Так не завгорить їм, а здавить в каменюку,Що потім чорта й сам вдовбе їх долотом. Нехай вовтузають і Добрість кулаками,Мов воскобійними нехай з неї клинкамиОстанню слізоньку видавлюють і п'ють,-Овва! дурні! того не знають, що даютьТаку принаду їй до стусанів частеньких,До штовхання під бік, до кулаків тугеньких,Що хоч в потилицю тоді їй і обух,Хоч довбню в лоб, то все не випре з неї дух.І довбня, я ж кажу, тогді їй так дошкулить,Як вош за коміром або постіл замулить.По сім-то, братику, і Добрість пізнають:Клеймо їй - канчуки, імення їй - терпіння.Хто їх не скоштував, не буде мать спасіння,Того нехай поміж святими не кладуть!Бо той, до котрого, знай, доля зуби скалить,Трохи лиш на того не скинувся синка,Що матінка пестить і по голівці гладить,-Поки не візьметься пестунчик до замка!Але всьому свій час і черга, Грицьку, буде!Ми під богом, як бач, всі ходим, грішні люде:До часу глек,- мовляв один розумний лях,-До часу, голубе, нам глечик носить воду;І на його пошле зла доля ту невзгоду,Що глек побачимо в череп'яних шматках!До часу над слабим, хто дужчий, вередує,До часу мужиків ледачий пан мордує,-Колись до їх усіх смерть в гості примандрує,Та, мов єхлейтар, їм в вікно заторохтитьІ по-московській їм гукне: «В паход ітить!»Не гляне, чи то їх кульками хата вшита,Чи, може, дереном земляночка накрита,-Всіх нас сира земля до себе прибере,Але ледачий так, як добрий, не умре!Як з Городищ чумак, пішовши в Крим за сіллю,В дорозі нидіє двадцяту вже неділю,Обшарпавсь до рубця, в коломазь обліпивсь,Та ба! та як другі - дощенту не пропивсь,Щодень, то неборак, знай, молиться все богу,Щоб швидше дівчину побачити, небогу,І чулих воликів, знай, хльоста батогом,Поки опиниться перед своїм двором,-Так Добрість квапиться із світу в домовину,Терпить нудьгу й біду, пропасницю й гостець,І так попа він жде в останнюю годину,Як на Великдень всі червоних ждуть яєць.Але ти, Грицьку, більш, ніж я, учився в школі,Далеко більш, ніж я, помазавсь ти письмом; Ти й греків, ти й латин, ти знаєш всіх доволі,Ти в церков хоч яку годився б буть дяком;Ти краще Добрості обличчя наригуєш,Бо й добрий сам єси, і добре всіх малюєш!Послухай, Грицьку, лиш! чи це тобі втямки,Як зійдуться, було, до тебе парубки,А ти, було, й звелиш граматку їм читати,А сам почнеш, було, псавтир перевертати, [3]Скрізь нишпорить - під тмою, мною, здом, [4]Під азом-ангелом або і в ярмолоїОд палітурочки в часловці до другої,І спинишся, було, аж на октоїхом,Та й об якімсь, було, почнеш читать Сократі [5] -Так гарно, що було аж сумно всидіть в хаті!Нехай над ним сира земля пером лежить!Дивіться, хлопці, лиш,- казав ти нам,- глядіть,Як Добрість на світі живе і умирає,Як, не злякавшися, кайдани надіває!З якою радощою держить у руці мишакІ кухличок коли б, скривившись, випиває,До бога рученьки невинні простягає!Отак-то, братики, умер Сократ, отак!Чого ви, дурники? - сказав він веселенькоСвоїм заплаканим в хурдизі школярам.-Чого голосите? Чкурніть лиш ви швиденькоТа дайте півня ви скулаповим попам!Отак-то, братця, й ви,- казав ти,- хліб ви їжте,А правду, хоч яким панам вельможним, ріжте!Не скрізь ледачі так, як грецькії пани,Хоч скрізь на світі єсть ахвинські брехуни,І єсть земля така правдива і заможна,Де правду і панам сказать, як богу, можна.Дивіться,- ти казав,- як вірний ДовгорукПисульку царську рве із єдноральських рук [6]І на шматки її із серця роздирає!Чи бач, як старшина із ляку умирає!А Довгорук сидить і усом не моргне!«Ай, що ж ти наробив! - усі заверещали.-Тепер же поминай, як Довгорука звали!»А Довгорук сказав: «Не бійтесь за мене!Нехай лиш прийде сам Петро сюди Великий!Я покажу, що й він, як всі ми, чоловіки,Помилиться, згрішить, спіткнеться і впаде,І ворог той йому, його хто не зведе».Аж бач! Таки воно й на правду вийшло, хлопці,-Прибіг Петро, гукнув, затупав, загурчав,Уже й був кинувсь бить, але як розпитав,Аж Довгорукого погладив по головці,І цмокнув в лисину та ще й перепрохав -Та ще й на змирщини кіп з п'ять він грошей дав.
