<p><strong>СУПЛІКА ДО ГРИЦЬКА К[ВІТК]И</strong></p>Хто, кажуть, до кого,- ми до тебе, Грицько!З суплікою прийшли: я, бач, та мій Рябко.Не дай загинуть нам, не дай з нас кепковати;А доки ж буде нас зле панство зневажати?Пусти нас, батечку, до хати!Хоч буцім, Грицьку, ти на пана закрививсь,Та з пантелику ти так, як другі, не збивсь:Не звик ти голобель замість коня шмагати;Не все ж під ніс Рябкам, мовляв ти, заглядати.Пусти нас, батечку, до хати!Хоч ти, Грицько, пошивсь з ріднею в москалі,Та бач,- ніхто на вас не плаче на селі!Ти знаєш, що на те собака, щоб брехати,Що й сто не збудять їх тебе, як ляжеш спати.Пусти нас, батечку, до хати! Хоч ти не раз, Грицько, кислиці в пельку пхав,Та твій Рябко од їх оскоми не чував:Бо очі бачили, що треба куповати:Нехай хоч вилізуть, а треба доїдати!Пусти нас, батечку, до хати!Пусти!.. Чи бач, як пан Рябка почастовав?Коли б йому язик родимець одібрав,Щоб він замість Рябка довіку мав гарчати,А наш Рябко щоб сів за його в карти грати!Пусти нас, батечку, до хати!Чи бач, що ледве вже він кульші волоче,Що так з його юшить і пасьока тече!Та тож-то так звелів всю шкуру скрізь списати.Що то тобі нема і курці де клювати!Пусти нас, батечку, до хати!Пусти! та й склич до нас тих навісних панів,Що воду із своїх виварюють Рябків;Звели їм струп Рябка довгенько полизати:Адже ж то і над псом повинно ласку мати.Пусти нас, батечку, до хати!Супліку ж сю мою ти, Грицьку, сам читай,Ледачому її паскудить не давай;Бо як почне москаль по-своєму складати,Та вот!.. та штьо? та как?., читавши примовляти,-Тоді хоч умикай із хати!..
